Статті

Росія дедалі частіше б’є по дата-центрах — об’єктах, від яких залежить робота провайдерів, сайтів, медіа й десятків цифрових сервісів. Пояснюємо, чи може такими ударами Росія залишити українців без інтернету і де проходить межа між військовою ціллю та цивільною інфраструктурою.

Учасники Ініціативи T4P обговорили з Недімом Яхічем досвід Боснії і Герцеговини після війни та геноциду у Сребрениці — від документування злочинів і збереження доказів до судових процесів, пошуку зниклих безвісти, меморіалізації та роботи з суспільною пам’яттю.

Українці, які виїхали з окупованих територій, ризикують втратити залишене там житло: Росія визнає квартири й будинки “безхазяйними” та передає їх під контроль окупаційних адміністрацій.

За роки повномасштабної війни Росія багаторазово атакувала торговельні центри, магазини, ринки, склади та розподільчі центри в різних регіонах України.

FPV-дрони стали масовим засобом ведення війни, а їхніми цілями дедалі частіше стають цивільні. Камера дозволяє оператору бачити об’єкт у реальному часі й коригувати політ до моменту удару.

Неоднозначний вирок чеського суду у справі про воєнний злочин, вчинений у зв'язку з російсько-українським збройним конфліктом (війною).

Вирок фінського суду як важливий дороговказ для відправлення на національному рівні правосуддя у справах про воєнні злочини, вчинені у зв'язку з російсько-українським збройним конфліктом (війною).

У документі йдеться про вбивства й поранення медійників, незаконні затримання, переслідування журналістів, тиск на редакції та знищення медіаінфраструктури.

Як Росія атакує гуманітарну інфраструктуру в Україні.

...Вже п’ятий рік Інна щодня розмовляє з сином, тримаючи перед собою його світлину. Розповідає йому про молодших братів, просить триматися і — головне! — вижити.

З початку повномасштабного вторгнення Росія здійснила щонайменше 64 масовані атаки на енергетичну інфраструктуру України.

Водночас ініціатива T4P станом на 23 червня 2026 року задокументувала 110 095 таких злочинів від початку повномасштабного вторгнення.

Що насправді відбулося під час атаки на Лавру і як цю подію оббріхує російська пропаганда.

ООН уперше внесла російські збройні та безпекові сили до так званого “списку ганьби” за сексуальне насильство, пов’язане з війною проти України.

Такі дані у травні 2026 року навів Офіс Генерального прокурора. За інформацією відомства, розслідувані епізоди стосуються українських військових, які після здачі в полон не могли чинити спротив.

Російська армія перетворила тактику “double-tap” — повторні удари по тих самих координатах з невеликим інтервалом часу — на системний інструмент терору.

За роки повномасштабної війни сотні дітей загинули, тисячі були поранені. Це не випадковість, а результат регулярних російських атак по цивільному населенню.

Російські війська дедалі частіше використовують хімічні зброю, заборонену міжнародним правом як метод ведення війни.

У середині травня добігає кінця проєкт, який Харківська правозахисна група здійснювала в партнерстві зі шведською організацією Східна група за демократію та права людини (Östgruppen för demokrati och mänskliga rättigheter) за фінансування Шведського інституту (SI).

Кібератаки давно стали частиною російської війни проти України, і з кожним роком їх більшає. Лише у 2025 році проти України зафіксували майже 6 тисяч таких атак — на 37% більше, ніж роком раніше.

Наталія Повєткіна — одна з майже двох тисяч цивільних осіб, які фактично були викрадені з моменту вторгнення Росії в частину Херсонської області. Декого катували, а потім відпускали, декого замучили до смерті, а багато хто залишається в ув’язненні за абсурдними звинуваченнями.

Росія вивозить українських дітей з окупованих територій, приховує їхнє місцеперебування, перешкоджає поверненню та намагається інтегрувати їх у власний політичний і культурний простір.

Росія створила для українців таємну незаконну систему позбавлення свободи і утримання під вартою, яка регулюється таємними указами президента РФ.

Сотні людей у зоні бойових дій на Харківщині потерпають від щоденних сильних обстрілів росіян. Евакуація місцевих мешканців ускладнена, а інколи — майже неможлива.