Як Росія застосовує хімічні засоби проти українських військових

За даними Генштабу ЗСУ, від початку повномасштабного вторгнення зафіксовано вже понад 13 тисяч випадків застосування небезпечних хімічних речовин проти Сил оборони України. Йдеться, зокрема, про газові гранати з речовинами CS і CN.

Випадки застосування

11 травня 2026 року 225-й окремий штурмовий полк Збройних сил Україн повідомив, що російські військові скинули з безпілотника газову гранату на бліндаж, зайнятий українськими бійцями. Бійці встигли залишити бліндаж, а докази передали компетентним органам для фіксації воєнного злочину. Це зовсім не поодинокий випадок. За даними Генерального штабу ЗСУ, від початку повномасштабного вторгнення зафіксовано вже понад 13 тисяч випадків застосування російськими військами небезпечних хімічних речовин проти Сил оборони України. Лише у березні 2026 року було зафіксовано близько 400 таких атак. Найвища інтенсивність застосування припала на квітень 2025 року — тоді українські військові зафіксували 894 випадки за місяць. У Генштабі зазначають, що російські війська системно використовують речовини подразнювальної дії разом із традиційними засобами вогневого ураження. Йдеться, зокрема, про газові гранати типу К-51 та РГ-Во, які можуть бути споряджені речовинами CS і CN.

CS — це хлорбензиліденмалононітрил, одна з найпоширеніших речовин подразнювальної дії. CN — це хлорацетофенон, старіший тип сльозогінної речовини. Обидві сполуки можуть швидко викликати подразнення очей, шкіри та дихальних шляхів, тимчасово дезорієнтувати людину або змусити її залишити укриття. Саме тому їхнє застосування на фронті є особливо небезпечним. Центр з контролю та профілактики захворювань у США відносить CS і CN до riot control agents — хімічних сполук, які тимчасово виводять людину з ладу через подразнення очей, рота, горла, легень і шкіри.

У березні 2026 року Харківська обласна прокуратура спільно зі Службою безпеки України повідомила про підозри дев’ятьом військовослужбовцям 136-ї гвардійської окремої мотострілецької бригади армії РФ. Їх підозрюють у застосуванні заборонених міжнародним правом засобів ведення війни. Йдеться про використання хімічних гранат РГ-Во та К-51 проти українських військових у районі села Тихе Харківської області, які можуть містити речовини подразнювальної дії CS та CN. За даними слідства, наказ про застосування хімічних гранат міг надходити від командира бригади Руслана Назаренка. Організацію та керівництво діями операторів БПЛА слідчі пов’язують із командирами розвідувальних підрозділів, а за постачання і підготовку таких боєприпасів, за матеріалами справи, відповідав начальник служби радіаційного, хімічного і біологічного захисту Олександр Куліков. Правоохоронці кваліфікують ці дії як порушення не лише українського законодавства, а й міжнародних норм — зокрема положень Четвертої Гаазької конвенції про закони і звичаї війни та Конвенції про заборону хімічної зброї. В Україні підозрюваним може загрожувати до 12 років позбавлення волі за статтею про воєнні злочини.

Росія неодноразово застосовувала фосфорні боєприпаси. Такі повідомлення з’являлися ще на початку повномасштабного вторгнення: у березні 2022 року голова Донецької ОВА Павло Кириленко заявляв про ймовірне використання таких боєприпасів у Мар’їнці, Красногорівці та Новомихайлівці, після чого до лікарні доправили 11 поранених цивільних, серед них дітей. У листопаді того ж року Укрінформ із посиланням на перехоплення СБУ повідомляв, що російський військовий у розмові визнавав застосування фосфорних боєприпасів проти українських сил у районі Бахмута. Небезпека таких засобів полягає в їхній запалювальній дії: білий фосфор може спричиняти масштабні займання й тяжкі ураження, а його застосування в населених районах або проти цивільних може становити порушення міжнародного гуманітарного права. 

Як реагує світ?

У 2024-2025 роках Технічний секретаріат Організації із заборони хімічної зброї здійснив три візити технічної допомоги до України. За повідомленням організації, результати всіх трьох звітів підтвердили, що у зразках, зібраних українською стороною на полі бою, містилася токсична хімічна речовина CS.

Також Associated Press повідомляло, що нідерландські та німецькі спецслужби дійшли висновку, що застосування Росією заборонених хімічних засобів в Україні набуло не випадкового, а регулярного характеру. За їхніми оцінками, використання таких речовин стало для російських військ “стандартизованим і звичним”. Йдеться, зокрема, про застосування хлорпікрину та речовини CS проти українських військових, які перебували в окопах, бліндажах або інших укриттях. Росія, зі свого боку, раніше заперечувала використання хімічної зброї.

У травні 2025 року Рада ЄС запровадила додаткові обмежувальні заходи проти трьох підрозділів і установ у складі Збройних сил РФ. До санкційного списку внесли війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту, 27-й науковий центр і 33-й Центральний науково-дослідний та випробувальний інститут Міністерства оборони Росії. Підставою для такого рішення стали звіти Організації із заборони хімічної зброї, оприлюднені у листопаді 2024 року та лютому 2025 року. У них підтверджувалось, що у зразках, зібраних на лінії фронту в Україні, виявили речовини для боротьби з масовими заворушеннями, зокрема CS та споріднені сполуки. У рішенні Ради ЄС зазначалося, що Росія не надала достовірного пояснення щодо широко повідомлюваного використання речовин для боротьби з масовими заворушеннями. На цьому тлі Євросоюз закликав ОЗХЗ своєчасно встановити відповідальність за доведені випадки застосування таких речовин як методу війни.

Що каже міжнародне право?

Організація із заборони хімічної зброї пояснює, що Конвенція про заборону хімічної зброї не дозволяє використовувати засоби боротьби з масовими заворушеннями як метод ведення війни. Це прямо закріплено у статті I, пункті 5 Конвенції: держави-учасниці зобов’язані не застосовувати такі речовини як зброю на полі бою. Йдеться про хімічні засоби, які в мирний час можуть використовуватися правоохоронними органами, наприклад, для контролю натовпу. Однак у бойових умовах їхній правовий статус змінюється: якщо такі речовини застосовують проти військових під час бою, вони вже не вважаються “поліцейським засобом”, а розглядаються як хімічна зброя, заборонена міжнародним правом.

Стаття II, пункт 7 Конвенції визначає агент боротьби з масовими заворушеннями як хімічну речовину, що не входить до спеціальних списків заборонених речовин, але здатна швидко викликати подразнення органів чуття або тимчасово виводити людину з ладу. Такий ефект зазвичай минає невдовзі після припинення дії речовини. Саме до цієї категорії можуть належати подразнювальні речовини, які використовують у газових гранатах.

Водночас Конвенція вимагає від держав декларувати всі токсичні хімічні речовини, які вони мають для цілей контролю масових заворушень. Це потрібно для міжнародного контролю: такі засоби не мають перетворюватися на інструмент ведення війни. Тому випадки їхнього застосування на фронті потребують окремої перевірки, експертизи та правової оцінки.