Що стоїть за російськими ударами по цифровій інфраструктурі
Ілюстративне зображення, © Марія Крікуненко
Від телевеж до дата-центрів: як змінювалися російські удари по інфраструктурі зв’язку
Атаки на інфраструктуру, через яку українці отримують зв’язок та інформацію, почалися ще у перші дні повномасштабного вторгнення. Спочатку під ударами опинялися переважно телевежі, базові станції, мережі операторів і провайдерів. Зокрема, 1 березня 2022 року російські військові завдали ракетного удару по Київській телевежі. Загинули п’ятеро людей, ще п’ятеро були поранені, частина телевізійного мовлення тимчасово припинилася. Росія перед ударом публічно заявила про намір уразити інформаційні об’єкти в Києві. Українське слідство згодом встановило російських командирів, яких вважає причетними до організації цієї атаки.
Через два тижні, 14 березня 2022 року, дві ракети влучили у телевежу та адміністративні приміщення в Антополі на Рівненщині. Наступного дня влада повідомила вже про щонайменше 20 загиблих.Паралельно обстріли та бойові дії порушували роботу інтернет-провайдерів у Києві, Харкові, Херсоні, Сєвєродонецьку та інших містах. Наприклад, у березні 2022 року після російського обстрілу в Києві частково зник зв’язок у провайдера Uacity, а в Харкові й Херсоні фіксували масштабні падіння інтернет-з’єднання.
У травні 2023 року Мінцифри повідомляло, що Росія зруйнувала або пошкодила приблизно чверть усіх інтернет-мереж України та понад 3 тисячі базових станцій мобільного зв’язку. На деокупованих територіях оператори знаходили знищене або викрадене обладнання, а ремонтним бригадам доводилося працювати під обстрілами. Так, 8 травня 2023 року в Станіславі на Херсонщині під російський обстріл потрапила команда місцевого провайдера, яка саме відновлювала зв’язок.
У 2024 році Росія продовжила бити по об’єктах, які забезпечують передачу інформації. 22 квітня російський удар зруйнував частину Харківської телевежі, після чого в місті виникли проблеми з цифровим телебаченням.6 травня була пошкоджена телевежа у Білопіллі на Сумщині. Російські пропагандистські ресурси самі опублікували відео атаки та назвали серед уражених об’єктів вежу стільникового зв’язку.Пошкодження телекомунікацій тривали і протягом 2025 року. 30 жовтня російський удар пошкодив телевежу в центрі Чернігова.У листопаді ОВА повідомила про пошкоджену вежу мобільного зв’язку на Херсонщині, а на Чернігівщині російська атака пошкодила вежу в Семенівці.
За оцінкою Світового банку, Єврокомісії, ООН та уряду України, станом на кінець 2025 року прямі збитки сектору телекомунікацій, цифрової інфраструктури та медіа сягнули близько 2,5 млрд доларів, а втрати — ще близько 2,7 млрд доларів. Найбільше постраждали Донецька, Запорізька, Херсонська та Харківська області.
У другій половині вересня 2026 року росіяни почали атакувати дата-центри та телекомунікаційну інфраструктуру Києва. Один із найбільших ударів стався 23 вересня. За даними Мінцифри, через пошкодження інфраструктури проблеми з доступом до інтернету виникли приблизно у 100 тисяч домогосподарств Києва та області. Про пошкодження обладнання або перебої повідомляли UTELS, “Павутина”, MiroHost, “Домонет”, KIEVNET, Faust та інші оператори; постраждав також дата-центр КВЦ “Парковий”. Частина провайдерів переводила мережі на резервне обладнання й поступово відновлювала зв’язок.
Російське Міноборони при цьому не приховувало, що дата-центри були серед заявлених цілей атаки. Відомство стверджувало, що в Києві уразило два таких об’єкти, які нібито використовувалися в інтересах українських військових. Український міністр закордонних справ Андрій Сибіга, навпаки, наголошував на цивільному значенні цієї інфраструктури: через неї люди отримують доступ до зв’язку та оперативної інформації, зокрема, повідомлень про ракетну й дронову небезпеку.
25 вересня російський удар пошкодив київський дата-центр “Датагруп”. Компанія повідомила, що працівники не постраждали, клієнтські дані вдалося зберегти, а сервіси продовжили працювати з резервних майданчиків. Російське Міноборони заявило, що вважало цей об’єкт військовою ціллю, оскільки він нібито забезпечував обробку і передачу розвідувальних даних в інтересах ЗСУ. Незалежних підтверджень такого використання об’єкта у відкритих джерелах на момент публікації цих заяв не було.
Наступного дня серйозних руйнувань зазнав DC|COSMONOVA. За інформацією самої компанії, київський майданчик пережив три послідовні атаки безпілотниками, а удар 26 вересня остаточно вивів його з ладу. Через пошкодження виникли перебої в роботі частини онлайн-сервісів, а також тимчасово зникло мовлення низки українських телеканалів. Компанія оголосила, що фізичний дата-центр у Києві більше не працюватиме.
27 вересня було пошкоджено штаб-квартиру Kyivstar у Києві; російське Міноборони того ж дня заявляло також про удар по дата-центру Vodafone Ukraine, хоча сама компанія тоді публічно цього не підтверджувала. А вже 30 вересня Москва знову повідомила про удар по “центру зв’язку” в Києві.
Коли дата-центр може бути військовою ціллю?
За міжнародним гуманітарним правом дата-центр, який використовується для цивільних потреб, має такий самий захист, як будь-який інший цивільний об’єкт. Тому атакувати його можна лише тоді, коли він відповідає критеріям військової цілі. Стаття 52 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій встановлює дві умови: об’єкт має робити ефективний внесок у воєнні дії, а його знищення, захоплення або нейтралізація за конкретних обставин повинні давати визначену військову перевагу. Обидві умови мають виконуватися одночасно.
Для дата-центрів провести цю межу складніше, ніж для суто військового об’єкта, бо на одному майданчику можуть розміщуватися сервери банків, медіа, інтернет-провайдерів, приватних компаній, державних установ і водночас обладнання, яке використовують військові. Але сама присутність державного чи військового сервісу ще не робить весь комплекс законною ціллю. Важливо з’ясувати, яку саме функцію виконує конкретне обладнання. Сервер із сайтом державної установи або звичайною адміністративною інформацією не стає військовою ціллю лише тому, що належить державі. Інша ситуація, якщо через нього передають розвідувальні дані, забезпечують військовий зв’язок, управління військами чи інші операції, безпосередньо пов’язані з бойовими діями. Тоді відповідне обладнання або частина дата-центру за певних умов може відповідати критеріям військової цілі.
Якщо військову функцію виконує лише відокремлена частина інфраструктури, це має значення і для вибору цілі, адже не можна автоматично виходити з того, що військове використання кількох серверів робить військовою ціллю весь дата-центр. Має значення і те, коли саме об’єкт використовувався військовими. Статус цілі оцінюють за обставинами на момент атаки. Якщо обладнання виконувало військову функцію раніше, але на час удару вже не використовувалося таким чином, його попередня роль не робить його постійною військовою ціллю. Саме тому сторона, яка планує атаку, повинна мати актуальну інформацію і перевірити, чи зберігає об’єкт військове значення. Цей обов’язок прямо передбачений статтею 57 Додаткового протоколу І. Сторона конфлікту повинна зробити все практично можливе, щоб переконатися, що об’єкт є військовою ціллю, а також обрати такі засоби і спосіб атаки, які дозволять зменшити ризик для цивільних. Якщо під час підготовки або проведення удару стає зрозуміло, що ціль не є військовою або очікувана шкода цивільним буде надмірною, атаку потрібно скасувати чи припинити.
Для дата-центрів це особливо важливо через наслідки, які можуть виходити далеко за межі пошкодженої будівлі. Один серверний майданчик може забезпечувати роботу провайдерів, сайтів, хмарних сервісів, медіа чи інших систем у різних районах і навіть містах. Тому при плануванні удару важливо оцінювати не тільки те, скільки людей перебуває всередині дата-центру, а й передбачувані наслідки його виведення з ладу. МКЧХ звертає увагу на такі каскадні наслідки цифрових атак: пошкодження одного вузла може вплинути на роботу багатьох інших цивільних систем.
Тому навіть якщо дата-центр справді виконує військову функцію, це не скасовує принципу пропорційності. Міжнародне гуманітарне право забороняє атаку, якщо можна очікувати, що випадкова шкода цивільним буде надмірною порівняно з конкретною і безпосередньою військовою перевагою. Тому значення мають і масштаб цивільного використання об’єкта, і можливість обрати точніший засіб ураження, інший час удару чи іншу ціль із меншим ризиком для населення. Правова оцінка стає ще жорсткішою, якщо дата-центр узагалі не мав військової функції. Умисне спрямування атаки на цивільний об’єкт може становити воєнний злочин. Римський статут Міжнародного кримінального суду прямо відносить до воєнних злочинів умисні атаки на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями.
Інший можливий склад воєнного злочину виникає, коли об’єкт справді був військовою ціллю, але удар завдали, знаючи, що очікувана шкода цивільним буде явно надмірною порівняно з очікуваною військовою перевагою. Тут уже йдеться не про сам статус дата-центру, а про те, як було сплановано атаку і що знали ті, хто ухвалював рішення.
Окремо оцінюється, чи були вжиті належні запобіжні заходи. Неперевірена або застаріла інформація про ціль, відсутність спроби уточнити її функцію, вибір засобу ураження з очевидно більшим ризиком для цивільних — усе це може мати значення для правової оцінки. Водночас не кожне порушення правил ведення бойових дій автоматично є окремим воєнним злочином: для кримінальної відповідальності потрібно встановити конкретний склад злочину та відповідну форму вини. Тому два удари по схожих дата-центрах можуть мати зовсім різну правову оцінку. В одному випадку може йтися про умисну атаку на цивільний об’єкт, в іншому — про удар по законній військовій цілі з надмірною шкодою цивільним, а ще в іншому — про порушення обов’язку належно перевірити ціль або мінімізувати наслідки.
Чи зможе Росія залишити українців без інтернету?
Повністю відключити Україну від інтернету лише ударами по кількох дата-центрах навряд чи можливо. Український інтернет історично будувався як дуже розгалужена система: у країні працюють понад три тисячі провайдерів, багато з них мають власні оптоволоконні мережі, підключення до кількох магістральних операторів і резервні маршрути. Великі компанії також можуть мати власні міжнародні канали зв’язку. Така децентралізація робить мережу стійкішою до фізичного знищення окремих вузлів. Опитані Суспільним і DW фахівці сходяться на тому, що повний інтернет-блекаут для всієї країни малоймовірний.
Практично це говорить про те, що втрата одного дата-центру не обов’язково зупиняє роботу провайдера. Трафік можна перенаправити іншими каналами, обладнання — перемістити на резервний майданчик, а сервіси — запустити з іншого дата-центру. Після вересневих атак більшості постраждалих провайдерів, за даними Суспільного, знадобилася приблизно доба, щоб відновити послуги. У випадку Cosmonova після виведення київського дата-центру з ладу компанія почала відновлювати сервіси з географічно віддалених резервних майданчиків, а клієнтські дані вдалося зберегти.
Наскільки така модель працює в умовах постійних обстрілів, добре видно на прикладі прифронтових міст. Представник телеком-галузі Олександр Глущенко розповідав Суспільному про досвід Краматорська, де провайдерам доводилося регулярно переносити активне обладнання та заново прокладати магістральні лінії після пошкоджень. Тобто мережа може продовжувати працювати навіть там, де окремі її елементи постійно знищують.Проте стійкість усієї системи не означає, що користувачі не відчують наслідків атак. В одному районі чи місті зв’язок може зникнути на кілька годин або днів, особливо якщо одночасно пошкоджені дата-центр, магістральна лінія та електропостачання. Найбільш вразливими залишаються місця, де багато мереж сходяться в одному вузлі або де провайдер має мало резервних маршрутів. Тому удар по великому дата-центру здатен одночасно зачепити клієнтів кількох різних компаній, хоча вся українська мережа при цьому продовжуватиме працювати.
Також вразливістю є електроенергія. Сервери, маршрутизатори, базові станції та інше телекомунікаційне обладнання потребують живлення. Провайдери встановлюють акумулятори, генератори та системи безперебійного живлення, але їхній ресурс не безмежний. Під час тривалого знеструмлення частина обладнання може вимикатися, а мобільні мережі додатково перевантажуються через те, що користувачі масово переходять із домашнього Wi-Fi на мобільний інтернет.Для фіксованого інтернету одним зі способів підвищити стійкість стала технологія PON — пасивні оптичні мережі. У такій мережі між обладнанням провайдера та абонентом немає великої кількості активних вузлів, які потребують окремого живлення. Якщо головне обладнання провайдера і роутер користувача мають резервне живлення, інтернет може працювати навіть під час локального відключення електрики.
Тож реалістичніший ризик для України — серія локальних або регіональних перебоїв. Якщо одночасно атакувати дата-центри, магістральні канали, енергетику й обладнання операторів, відновлення стає складнішим і дорожчим. Провайдерам доводиться тримати резервні майданчики, прокладати альтернативні маршрути, закуповувати генератори й дублювати обладнання. Це дозволяє мережі виживати після ударів, але потребує постійних витрат і роботи людей, які фактично перебудовують пошкоджені ділянки мережі вже під час бойових дій.
