Генпрокуратура зареєструвала майже 69 тисяч воєнних злочинів РФ за останній рік
Що за цифрами
За рік, з червня 2025 по червень 2026, Офіс Генерального прокурора України зареєстрував і розслідує 72 295 кримінальних проваджень, пов’язаних із російською агресією. З них 68 900 справ відкрито за статтею 438 Кримінального кодексу — безпосередньо за воєнні злочини. Про це заявив Генеральний прокурор Руслан Кравченко, звітуючи про рік перебування на посаді.
“Для когось це багато, для когось — мало. Для мене — недостатньо”, — зазначив прокурор.
За рік роботи його відомства підозру у скоєнні воєнних злочинів оголошено 349 особам. До суду передано 258 кримінальних проваджень, обвинувальні вироки вже отримали 97 осіб. Серед таких рішень — квітневий вирок окупаційному “директору” “Асканії-Нови”, засудженому до 15 років позбавлення волі за вивезення рідкісних тварин із заповідника. Це перший в Україні вирок за воєнний злочин проти природно-заповідного фонду.
Окремо провадяться справи, пов’язані зі злочинами проти дітей: суди вже ухвалили 81 вирок, з них 18 — довічне позбавлення волі.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року загальна кількість зафіксованих злочинів агресії перевищила 256 тисяч, а власне воєнних злочинів — понад 225 тисяч. Ці дані Кравченко оприлюднив у травні 2026 року на міжнародній конференції United for Justice.
Крім того, станом на 23 червня 2026 року ініціатива T4P задокументувала 110 095 воєнних злочинів, скоєних під час повномасштабної війни в Україні.
Міжнародний вимір
Нещодавно, у березні 2026 року, було продовжено ще на два роки мандат Спільної слідчої групи, створеної для розслідування основних міжнародних злочинів, вчинених в Україні. Ця група працює за підтримки Євроюсту та об’єднує правоохоронні й прокурорські органи України, Литви, Латвії, Польщі, Естонії, Румунії та Словаччини. Партнерами у її роботі є Євроюст, Європол і Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду.
Спільна слідча група дозволяє державам координувати слідчі дії, обмінюватися доказами, працювати зі свідками та потерпілими, які перебувають у різних країнах, а також уникати дублювання розслідувань. Це особливо важливо у справах, де злочини були вчинені на території України, але їхні наслідки, докази або підозрювані пов’язані з іншими державами.
Після продовження мандату група має посилити роботу над злочинами проти українських дітей. Окремий фокус зроблено на незаконному переміщенні та депортації дітей з України до Росії й Білорусі. За даними Євроюсту, саме цей напрям визначено як один із пріоритетів подальшої роботи Спільної слідчої групи. Саме за незаконну депортацію та примусове переміщення українських дітей Міжнародний кримінальний суд ще у березні 2023 року видав ордери на арешт Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.
Хоча Міжнародний кримінальний суд відіграє надзвичайно важливу роль у відновленні справедливості, він не здатний самостійно забезпечити повну відповідальність Росії за війну проти України. Повноваження суду дозволяють йому розслідувати воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид, які вчиняються безпосередньо під час бойових дій. Проте ключова проблема полягає в юрисдикції щодо першопричини — самого злочину агресії. Оскільки Російська Федерація не є стороною Римського статуту, МКС юридично позбавлений можливості притягнути до відповідальності російське керівництво за сам факт неспровокованого збройного нападу.
Щоб закрити цю правову прогалину, 25 червня 2025 року Україна та Рада Європи підписали у Страсбурзі двосторонню угоду про створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. На відміну від національних судів, які розглядають конкретні воєнні злочини, або Міжнародного кримінального суду, що працює з воєнними злочинами, злочинами проти людяності та геноцидом, цей трибунал має зосередитися саме на відповідальності за сам факт розв’язання агресивної війни. Його мандат передбачає розслідування, переслідування та судовий розгляд щодо осіб, які несуть найбільшу відповідальність за планування, підготовку, початок або здійснення агресії проти України. Йдеться насамперед про найвище політичне та військове керівництво держави-агресора, а також інших осіб, які могли відігравати ключову роль у прийнятті та реалізації рішень про напад.
Водночас трибунал ще потребує повноцінного практичного запуску: у січні 2026 року Рада Європи та Європейський Союз домовилися про фінансування спеціальної підготовчої команди, яка має закласти інституційні, логістичні та організаційні основи його роботи, а у травні 2026 року 36 держав і Європейський Союз підтримали створення розширеної часткової угоди щодо Управлінського комітету Спеціального трибуналу, який має забезпечувати фінансування та адміністративний супровід цього механізму.
Росія продовжує вчиняти воєнні злочини
За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, за перші чотири місяці 2026 року в Україні загинули щонайменше 815 цивільних, ще 4174 були поранені. Це на 21% більше, ніж за аналогічний період 2025 року. У травні 2026 року ситуація ще погіршилася: ООН зафіксувала щонайменше 274 загиблих і 1763 поранених цивільних. Це був найвищий місячний показник цивільних втрат із квітня 2022 року.Основними причинами загибелі та поранень залишаються ракетні удари, атаки дронами, авіаційні бомбардування, артилерійські обстріли та використання вибухової зброї в районах, де живуть цивільні.
Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, також залишається одним із задокументованих злочинів Росії. У 2026 році ООН уперше внесла російські збройні та безпекові сили до переліку сторін, відповідальних за сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом. У звіті Генерального секретаря ООН ідеться про 310 верифікованих випадків такого насильства щодо українських військовополонених і цивільних, яких утримували Росія або окупаційні структури. Через стигму, страх і травму реальна кількість постраждалих може бути значно більшою.
Руйнування української культурної спадщини також є частиною наслідків російської агресії. За даними Міністерства культури України, станом на кінець травня 2026 року через російські атаки було зруйновано або пошкоджено 1913 пам’яток культурної спадщини та 2573 об’єкти культурної інфраструктури.
Поруч із культурними об’єктами під ударами залишається й освітня інфраструктура. За час війни Росії проти України внаслідок обстрілів і бомбардувань було пошкоджено близько чотирьох тисяч закладів освіти, понад 400 із них зруйновані повністю, повідомив міністр освіти і науки Оксен Лісовий.
Документування цих злочинів, збереження доказів і притягнення винних до відповідальності залишаються ключовими умовами справедливості для постраждалих і гарантією того, що такі злочини не будуть сприйматися як норма.
