Збитки від російських ударів по українській інфраструктурі перевищили 45 мільярдів доларів
Найбільші хвилі ударів припадали на холодні періоди року, коли від електрики, тепла й води найбільше залежить повсякденне життя цивільного населення.
Що відбулося?
На Конференції з відбудови України у Гданську віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба заявив, що збитки від російських ударів по українській інфраструктурі вже перевищили 45 мільярдів доларів.
За словами Кулеби, такі втрати неможливо покрити лише коштом українського бюджету або міжнародного публічного фінансування. Саме тому Україна представила партнерам портфель із 30 проєктів державно-приватного партнерства. Вони стосуються міського транспорту, авіації, залізниці, автомобільних доріг і водопостачання.
Загалом станом на кінець 2025 року прямі збитки України від війни перевищили 195 мільярдів доларів. Водночас потреби на відновлення та реконструкцію протягом наступного десятиліття оцінюються майже у 588 мільярдів доларів. Найбільше постраждали житловий фонд, транспортна інфраструктура та енергетика. У 2025 році кількість пошкоджених або зруйнованих енергетичних об’єктів зросла на 21%, а потреби транспортного сектору — приблизно на 24% через посилені атаки на залізницю та порти. Такі дані наводить Швидка оцінка завданої шкоди та потреб на відновлення (Rapid Damage and Needs Assessment, RDNA5), яку оприлюднили Світовий банк, уряд України, Європейська комісія та Організація Об’єднаних Націй.
Коли Росія найбільше била по інфраструктурі
Російські удари по українській інфраструктурі тривають від початку повномасштабного вторгнення, однак найбільш масованими вони ставали напередодні або під час холодних періодів року. Саме тоді залежність цивільного населення від електрики, тепла, води, транспорту та медичних послуг є особливо критичною. Восени 2022 року Росія розпочала масштабну кампанію ударів по енергетичній системі України. Human Rights Watch у грудні 2022 року зазначала, що лише атаки в жовтні та листопаді позбавили мільйони цивільних людей доступу до електрики, води, тепла та інших життєво необхідних послуг. Українська прокуратура тоді повідомляла про 92 атаки на енергетичну інфраструктуру лише за два місяці.
У 2024 році Росія знову різко посилила удари по електроенергетичній системі. З 22 березня до 31 серпня російські збройні сили здійснили дев’ять хвиль масштабних скоординованих атак. Унаслідок них були пошкоджені або зруйновані об’єкти генерації, передачі та розподілу електроенергії. Особливо небезпечним було те, що цього разу Росія частіше била саме по об’єктах генерації — теплових, гідроелектричних і сонячних електростанціях. Було знищено або пошкоджено близько 9 гігаватів генерувальної потужності — приблизно половину того обсягу, який Україні потрібен у зимові місяці. До червня 2024 року 73% теплових енергоблоків країни були виведені з ладу.
Напередодні зими 2025 року атаки знову стали інтенсивнішими. У жовтні Росія здійснила три великі атаки на енергетичну інфраструктуру, що спричинило аварійні відключення електроенергії у більшості регіонів України. У листопаді відбулося ще п’ять масштабних комбінованих атак по енергетиці. Після них у багатьох громадах виникли проблеми не лише зі світлом, а й з опаленням та водопостачанням.
У січні 2026 року російські війська майже щодня атакували енергетичну інфраструктуру України. Щонайменше п’ять атак були масштабними: під ударами одночасно опинялися об’єкти в кількох регіонах. Пошкодження зафіксували щонайменше у 17 областях і в Києві. Наслідком стали тривалі відключення електроенергії, перебої з опаленням і водою. Мільйони людей отримували електрику лише на кілька годин на добу.
Загалом, за даними аналітиків DiXi Group, з 24 лютого 2022 року Росія здійснила щонайменше 64 масовані атаки на енергетичну інфраструктуру України. Під час цих обстрілів російські війська застосували приблизно 12,7 тисячі ударних БПЛА та 2,9 тисячі ракет різних типів. При цьому характер атак змінювався. На початку повномасштабного вторгнення Росія била, зокрема, по нафтопереробних заводах і нафтобазах. Однак уже з осені 2022 року удари по енергосистемі стали послідовною кампанією. З 2025 року масштаб таких атак помітно зріс: якщо у 2022–2024 роках Росія застосувала близько 2,8 тисячі ракет і дронів, то лише у 2025 році — на початку 2026 року їхня кількість зросла до 12,8 тисячі. Водночас Росія поступово розширює перелік цілей. Під ударами опиняється не лише енергетика, а й логістика, об’єкти залізниці та інфраструктура водопостачання.
Міжнародний погляд
Міжнародне гуманітарне право не забороняє будь-який удар по інфраструктурі автоматично. Але воно встановлює чіткі обмеження. Сторони конфлікту мають завжди розрізняти цивільні об’єкти та військові цілі. Атаки можуть бути спрямовані лише проти військових цілей, а цивільні об’єкти не повинні ставати об’єктом нападу. Навіть якщо певний інфраструктурний об’єкт має військове значення, удар по ньому має відповідати принципу пропорційності. Тобто очікувана шкода для цивільних людей і цивільних об’єктів не може бути надмірною порівняно з конкретною і прямою військовою перевагою.
Окремий захист мають об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення. До них можуть належати об’єкти, пов’язані з водопостачанням, продовольством, опаленням та іншими базовими потребами людей. Їхнє знищення або виведення з ладу може поставити цивільне населення у ситуацію, коли базове виживання стає щоденною проблемою.
Отже, Римський статут Міжнародного кримінального суду прямо відносить до воєнних злочинів умисне спрямування атак проти цивільних об’єктів, а також напади, які можуть спричинити надмірну шкоду цивільним порівняно з очікуваною військовою перевагою.
У березні 2024 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт російських командувачів Сергія Кобилаша та Віктора Соколова у зв’язку з ударами по українській електроенергетичній інфраструктурі з жовтня 2022-го до березня 2023 року. Їх підозрюють, зокрема, у воєнних злочинах — атаках на цивільні об’єкти та завданні надмірної шкоди цивільним.
Тому якщо удари по інфраструктурі спрямовані проти цивільних об’єктів або мають непропорційні наслідки для цивільного населення, вони можуть становити порушення міжнародного гуманітарного права і бути предметом міжнародного кримінального переслідування.
