Статті

Герої нашого фільму жили звичайним щасливим життям. Безтурботна школярка Марія Вдовиченко мріяла танцювати на випускному, лікарка Ганна Шевчик плекала новонароджених, Євген Сосновський реалізовував себе як талановитий фотомитець. 24 лютого 2022 року росіяни перетворили їхнє улюблене місто на пекло.

Розмова з представницями Ініціативної групи “Наші найрідніші”.

Джон Голл провів девʼять тижнів в Україні і прийшов до несподіваних висновків.

Як росіяни ускладнюють пошук українських дітей, булінг українців у європейських школах, возз’єднання родин — про складнощі та радощі в роботі “Служби розшуку дітей Магнолія” розповідає Марина Липовецька.

Інтервʼю з лідером кримськотатарського народу.

Суперзірка-волонтер із Маріуполя говорить, що кілька разів пробивався до оточеного міста, коли його без упину бомбардувала російська армія.

Юрій Ляпкало та його трирічний син Гліб майже два місяці намагалися вижити під постійними обстрілами, без нормальної їжі, води, тепла і зв’язку.

Наталія та Ірина Остаповські — мешканки села Червона гірка. На їхніх очах ракета знищила будинок, тварин і найдорожчу людину — батька та чоловіка.

Організація Пола Г’юза здійснила понад 300 місій в Україні: під час однієї з них канадця 8 годин допитували росіяни.

Братська могила біля Храму Андрія Первозданного у Бучі стала останнім притулком українців, які постраждали внаслідок російської агресії. Як подолати розбрат та ненависть і чи можливо їх подолати?

Анатолій Левченко відомий в Маріуполі театральний режисер. Чоловіка звинувачували у розпалюванні ворожнечі, підбуренні до екстремізму та тероризму і навіть закликах до підпалу Кремля через розміщення у фейсбуці фантика від жуйки “Love is…”.

Картини художника Матвія Вайсберга стали ілюстраціями нашої нової книги про Маріуполь. Він вважає, що ми повинні робити більше для просування сучукрмистецтва у світі.

І до чого тут чебуреки? Історію зі служби пригадує підполковник ЗСУ Олег Сидоренко.

Валерія Камінська — бізнесвумен із Маріуполя. Вона розповідає моторошні історії про катування, життя під обстрілами, пригадує свій діалог із молодим чеченцем, від якого він розплакався.

Віталій Смажев разом із мамою провів 100 днів у окупованому Ізюмі. Йому доводилося копати могили для людей похилого віку, які помирали від холоду.

Пані Оксана — вчителька. Коли Маріуполь обстрілювали, жінці здавалося, що її серце перетворюється на маленьку пташку.

Патрік Лавлесс приїхав до Бучі одразу після звільнення і допомагав бучанському моргу сортувати трупи, бачив та відчував наслідки того, що коїли росіяни. Побачене вразило його настільки, що він не може це забути.

Ми поспілкувалися з маріуполькою Ольгою Леус у центрі “ЯМаріуполь” у Львові, куди Харківська правозахисна група приїхала, щоб допомогти маріупольцям, які живуть у Львові після виїзду з рідного міста.

Леонід Ремига керував однією з лікарень у місті Херсон на початку російського вторгнення. За відмову співпрацювати з окупантами головлікар був змушений пройти катівню росіян.

Ростислав Пашинський та його попутник потрапили в полон, коли намагалися самостійно евакуюватись із Бучі. Хлопців били, погрожували відрізати вуха та пальці. Щоб змусити Максима зізнатися, що він — навідник, росіяни імітували розстріл його попутника. Скільки страху довелося пережити двом мирним мешканцям і чим закінчилася ця історія — у нашому репортажі.

Кожного дня від початку війни український акордеоніст грає пісні та публікує їх на своєму каналі для підтримки духу. Його творчість під час війни стала основою нового альбома з рекордною тривалістю.

Після початку вторгнення Віктор Маринчак продовжує службу у храмі Іоана Богослова, хоча благословив на евакуацію усіх, хто вирішив їхати з Харкова. Зараз у храмі часто відспівують військових, що змушує отця Віктора ставити собі питання, на які важко дати відповідь.

Мешканка зруйнованого міста розповідає про перші тижні війни.

Денис Ножайський має рідних у Маріуполі, зустрів війну в Києві, але доля завела його до Бучі у дні найбільших обстрілів. Чоловік каже, зараз бажання єдине: піти на фронт, щоб помститися ворогові.