Статті

Одна потерпіла на прийомі розказувала, як її дочка та двоє онуків намагалися евакуюватися із захопленого села, нібито безпечною дорогою. На питання, з ким вона проживає зараз, жінка починає плакати. Їй більше ні з ким жити.

Зруйновано музей Григорія Сковороди, постраждали меморіальний комплекс пам’яті жертв Голокосту, найдавніший православний храм Харкова та мечеть.

“…Я на все це дивлюся і не можу зрозуміти: як людина при здоровому глузді може зробити таке? Що я зробила тій Росії? У нас тут такі сосни були! Таке повітря! Все спалили!” — Алла Корзуріна показує руйнування в рідному селі.

Хто винен у тому, що Росія дійшла фашизму? Найпростіша відповідь — Путін. Він, звичайно, винен, — але крім нього, до цього вела і величезна кількість інших людей, які не обов'язково свідомо йшли в цьому напрямку. Маса людей сумувала за Імперією, за “сильною рукою”, за міфічним Сталіним.

Обстріли інфраструктури супроводжувалися заявами вищих посадових осіб РФ, котрі підтверджували, що ці об’єкти були цілями обстрілів, і вони усвідомлювали, що це об’єкти цивільної інфраструктури.

Наші стояли в Базиліївці, за п’ять кілометрів звідси. У Василенковому російські війська рили окопи прямо на подвір’ях, а у місцевій школі розташували артилерійський розрахунок. Від школи залишилося пепелище, всіяне пустими консервними банками та гільзами.

Сергій потрапив під обстріл касетними снарядами і, поранений, мусив самотужки повзти за допомогою до найближчого житла. Він впевнений: росіяни обстрілювали навіть вже окуповане ними місто.

Як люди і побоювалися, Росія та її місцеві прихильники відмовляються повертати українських дітей, відправлених на відпочинок чи навчання до Росії чи окупованого Криму.

Ми дослідили руйнування закладів освіти в Маріуполі і встановили, що принаймні 83% шкіл було так чи інакше пошкоджено. Про прямі атаки на школи та садочки розповідають і самі маріупольці.

Перебіг подій, дії окупаційних військ, ракетні удари по цивільним та об’єктам критичної інфраструктури, масові умисні вбивства — все це разом формує картину нехаотичних відчайдушних дій, єдиною метою яких постає геноцид.

Держава, яка нехтує правами людини всередині своєї країни, неминуче становить загрозу світові.

Голова Центру громадянських свобод наголосила, що цьогорічна Нобелівська премія миру належить всьому українському народу, який бореться за свободу в усіх її сенсах.

Центр громадянських свобод став першим в історії лавреатом премії з України.

Українці не сумніваються, що метою РФ у війні проти України є знищення української держави та тієї частини українців, які усвідомлюють себе громадянами України. Ця мета формує геноцидний намір, але його здійснювали по-різному у різних регіонах України. Ця публікація присвячена геноциду у Маріуполі.

Росія має намір провести псевдореферендуми на окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, очевидно, плануючи невдовзі оголосити ці області “частиною Російської Федерації”.

Внаслідок обстрілу будівлі обладміністрації загинуло 37 осіб. У ході розслідування, проведеного організацією — членом ініціативи T4P, були встановлені обставини та ймовірні виконавці цього воєнного злочину.

Росіяни не лише перешкоджають евакуації та доставці гумвантажів, а подекуди викрадають як вантажі, так і евакуаційні автобуси.

Політичний терор і репресії всередині Росії є причинами війни проти України, — вважає голова ради ПЦ “Меморіал” Олександр Черкасов.

Підприємство, яке колись давало роботу трьом тисячам працівників, зараз перетворилося на місце, де зникають люди, а ті, хто повертається, — не воліють розповідати бодай щось.

Серед вбитих російськими військовими найбільша частка, 135 людей, загинуло під час спроби евакуації.

Під час вторгнення Росії чи не найбільше випадків незаконного позбавлення волі та зникнення цивільних стається в Херсонській області. За 4 місяці зафіксовано 412 постраждалих.

Учасники конференції закликають збирати докази екологічної шкоди та допомогти Україні відновити довкілля після війни.

Російські ракети та міни не лише загрожують цивільним, а й шкодять екології Чорного та Азовського морів.

Харківська правозахисна група, аналізуючи відкриті джерела та опитуючи свідків, зафіксувала 590 випадків зникнення людини.