На суші та у морі: Мінування України

Ще у травні 2023-го року координаторка системи ООН в Україні Деніз Браун під час виступу на Київському безпековому форумі назвала Україну “найбільш забрудненою країною у світі у плані замінування”.

У коментарі Time віцепрем’єр-міністр України Юлія Свириденко зазначала, що “масштаби зараження України мінами та нерозірваними боєприпасами є найбільшими з часів Другої світової війни”. Згідно з оцінкою, опублікованою GLOBSEC, аналітичним центром у Словаччині, Україні знадобиться 757 років, щоб усунути шкоду.

Ініціативі T4P вдалося зафіксувати 770 кейсів, які попередньо були кваліфіковані документаторами як “мінування територій”.

Більшість кейсів у базі даних стосується підривів на мінах цивільних осіб. У 279 випадках люди були поранені, у 156 — загинули.

Щонайменше у 21 випадку було підтверджено ураження протипіхотною міною ПФМ-1, відомою як “пелюстка” (від рос. “лепесток”).

30-го вересня 2023-го року приблизно о 11:15 у лісі біля села Оскіл Богодухівського району Харківської області місцевий мешканець наступив у лісі на протипіхотну міну типу ПФМ-1. За повідомленням обласної адміністрації, він отримав поранення середньої тяжкості та був госпіталізований до лікарні.

Також відомо про мешканця села Сніжківка, який наступив на вибуховий пристрій на власному подвір’ї. Унаслідок вибуху чоловіку відірвало стопу.

14-го квітня 2023-го року поліція Харківщини повідомила про два випадки травмування мирних мешканців Ізюма. В одному з них, як стверджується, постраждала 29-річна жінка, яка наступила на ПФМ-1 під час прибирання поряд із кіоском на ринку.

Подекуди від вибухів мін страждають і діти. 15-го жовтня 2023-го року у Баштанському районі Миколаївщини на міні підірвались двоє підлітків, граючись у полі за селом. Один із хлопців, 2008-го року народження, загинув, а іншого, 2011-го року народження, з мінно-вибуховими травмами було доставлено до лікарні.

В іншому селі на Миколаївщині загинув 10-річний Артем Антоненко. У березні 2022-го року разом із дядьком вони поїхали трактором витягувати автомобіль і наїхали на міну. Дядькові вдалося вижити — він отримав поранення.

11-річний Данило Харченко загинув на трасі Чернігів-Київ, коли його родина намагалась евакуюватись. Через підрив на міні також загинув його брат та мати.

У деяких випадках люди гинули через власну недбалість, ігноруючи попереджувальні знаки. У прикордонній смузі на Рівненщині трактор з двома чоловіками заїхав на поле, проігнорувавши табличку та огородження про замінування території. Один чоловік загинув, а інший отримав поранення.

Працівники ферм підриваються на замінованих полях

Фермери — одні з тих, хто найбільше страждає через мінування. Наїзд сільськогосподарської техніки активує непомічену протитанкову міну. Оскільки її дія розрахована на важку бронетехніку з посиленим захистом, у водія трактора часто немає шансу вижити після вибуху.

У Широкій Балці на Херсонщині під час польових робіт фермер наїхав на ворожу міну. Отримані ним травми виявилися занадто важкими. Медики, які прибули, лише констатували смерть.

11-го жовтня 2023-го року в полі біля міста Снігурівка Миколаївської області на міні підірвався комбайн. Унаслідок вибуху водій отримав поранення та був доставлений до лікарні.

17.03.2023 у Миколаївському районі мінно-вибухові травми отримав 50-річний водій трактора, готуючи землю до посіву.

Усього в базі даних T4P зафіксовано 42 кейси мінування полів, лісів або околиць населених пунктів.

У червні 2022-го влада повідомляла, що росіяни проводять системне та дистанційне мінування територій у Чугуївському районі Харківщини. Підкреслювалось, що мінування відбувається саме дистанційно, за допомогою вертольотів та систем залпового вогню.

Фермер Олександр Мазуров зі звільненого села Велика Комишуваха говорить, що зазнав збитків на чотири мільйони доларів — його підприємство опинилося на лінії фронту. Крім безпосередніх збитків фермерське господарство втратило можливість обробляти землю до закінчення розмінування полів.

У липні 2023-го року Центром національного спротиву повідомлялось, що на тимчасово окупованих територіях півдня України, зокрема в Мелітопольському районі Запорізької області, російські війська встановлюють мінні загородження на засіяних полях, а подекуди й просто на ґрунтових дорогах.

Мінування лікарень

У місті Пологи російські військовослужбовці захопили та замінували внутрішню територію районної лікарні. Персонал і хворих попередили про заборону повертатись до лікарні. У приміщенні лікарні залишились поранені російські військові.

Під час українського контрнаступу у Харківській області російські військові, які покидали окуповану територію, замінували усю територію Балаклійської лікарні. Коли персонал лікарні повернувся у звільнене місто — заклад був розграбований, замінований, а приміщення пошкоджені. “Вони поприкручували міни навіть до каталок, до ніжок. Сапери це знаходили”, — казала директорка лікарні Марина Руденко.

Усього T4P задокументувала 5 кейсів мінування медичних закладів.

Мінування моря

Мінування акваторії Чорного моря та річок фіксувались документаторами T4P від початку повномасштабної війни. Ще у березні 2022-го року російські збройні сили замінували рекомендовані шляхи від Босфору до Одеси.  Водночас російська пропаганда звинувачувала у цьому українців.

4-го грудня 2023-го року поблизу села Приморське було виявлено якірну міну, яку штормове море винесло на узбережжя. 

У жовтні 2023-го року військові сапери знищили морську міну, яку винесло до узбережжя біля міста Чорноморськ в Одеській області. 

В одному з кейсів було задокументовано винесення на берег біля Миколаєва невідомого предмета, схожого на маленький газовий балон. Як вдалось згодом встановити, це якірна річкова міна.

Часто для мінування водойм використовують авіацію. Повідомлялося про чотири вибухові пристрої, скинуті російськими літаками 24.10.2023.

24.11.2023 російська авіація протягом доби здійснила два удари в напрямку навігаційного коридора із застосуванням чотирьох авіаційних засобів ураження, імовірно — морських донних мін.

Мінування Чорного моря ставить під ризик цивільне судноплавство і вже призвело до пошкоджень кількох суден. У вересні 2023-го року біля берегів Румунії на судні Seama (перебував під прапором Республіки Того) стався вибух. Як повідомив екіпаж, судно натрапило на міну. 

У листопаді 2023-го року біля корабля Georgia S (перебував під прапором Ліберії), який перевозив зерно, здетонувала морська міна. Як зазначалося, корабель отримав легкі пошкодження, які не завадили самостійно продовжити рух. 

Варто сказати, що мінування моря не можна вважати воєнним злочином у розумінні Римського Статуту. Окрім збройних сил Росії міни можуть розміщувати й українські ВМС — щоб унеможливити потенційні десантні операції на українські прибережні міста.

На відміну від українців, які захищають своє узбережжя, росіяни намагаються створити морську блокаду українських портів, унеможлививши експорт зерна та інших товарів, що підтверджується мінуванням саме торговельних шляхів. Не варто забувати й про економічну шкоду для прибережних районів.

Мінування ЗАЕС

Події на Запорізькій атомній електростанції були предметом уваги всього світу ще з перших днів повномасштабного вторгнення, коли місто Енергодар піддавалося обстрілам із систем залпового вогню.

Одразу після окупації стало відомо про початок замінування станції. Джерела видання The Insider на ЗАЕС повідомляли про підозрілу активність російських солдатів на території електростанції. У розпорядженні видання також було відео, на якому російські військові вантажівки заїжджають на територію АЕС та розвантажують якийсь вантаж.

У жовтні 2022-го року колишній керівник Держінспекції ядерного регулювання Григорій Плачков заявив, що на тимчасово окупованій Запорізькій АЕС окупаційні війська замінували перший та другий атомні енергоблоки.

У липні 2023-го року українська розвідка повідомляла, що в технічних приміщеннях та у машинних залах встановлені мінно-вибухові загородження, які складаються з керованих дистанційно та некерованих протипіхотних мін спрямованого типу. 

Цілком зрозуміло, що окупація ЗАЕС дозволяє росіянам використовувати її для шантажу. Виникає питання, чи є мінування атомної електростанції більше ніж потенційним воєнним злочином?

На думку Євгена Захарова, дії росіян слід вважати геноцидними, оскільки маніпуляції з ядерною енергією можуть призвести до масової загибелі людей і окупанти це усвідомлюють. “Загроза ядерною зброєю є нічим іншим, як загрозою геноциду”, — вважає Захаров.

Правова кваліфікація

Римський Статут Міжнародного кримінального суду прямо не містить положення про заборону використання протипіхотних мін або ж мінування територій. Ці дії, проте, призводять до надмірних страждань цивільних, не пов’язаних зі здобуттям військової переваги.

Ураховуючи це, мінування території та підрив цивільних на мінах може бути попередньо кваліфіковано за підпунктом XX пункту b Статті 8 “воєнні злочини” Римського Статуту.

У 2017 році Бельгія пропонувала внести до тексту Римського Статуту положення, яке б прямо передбачало заборону використання протипіхотних мін, однак країни-учасниці не підтримали прийняття такої поправки.

У 1997-му році було підписано Конвенцію про заборону застосування, накопичення запасів, виробництво і передачу протипіхотних мін та про їх знищення, також відому як Оттавська конвенція. Україна ратифікувала цю конвенцію 18-го травня 2005-го року.

Російська Федерація не є стороною Оттавської конвенції. Не приєднались також такі країни як Сполучені Штати та Китайська Народна Республіка.

Участь України у цій конвенції стала предметом певних маніпуляцій з боку міжнародних організацій. 31.01.2023 Human Rights Watch оприлюднила доповідь про використання українськими збройними силами протипіхотних мін ПФМ-1 у районі Ізюма. Харківська правозахисна група намагалась завадити публікації, запропонувавши провести попередні консультації з правозахисниками та Міністерством оборони України. HRW не відреагували на пропозицію.

Дізнайтеся більше про те, як ми збираємо дані, та перегляньте живу статистику воєнних злочинів під час російсько-української війни.

Редактор: Денис Волоха, ілюстрації: Сергій Приткін, Марія Крикуненко, технічний виконавець: Анна Рубан.