Передача дітей до Росії як геноцид: Питання-відповідь

Харківська правозахисна група направила прокурорам Міжнародного кримінального суду подання про переміщення українських дітей. Навіщо доводити, що такі дії Росії є геноцидом, і як це допоможе повернути дітей? Пояснює автор подання Микола Комаровський.
Микола Комаровський28 грудня 2023UA DE EN ES FR RU

Adobe Stock [українські діти переміщення дітей до росії дитячий малюнок]

Adobe Stock

У чому унікальність подання?

Цей документ можна назвати першим, який поєднує факти з аналізом складових злочину геноциду, що включає практику міжнародних трибуналів, справ, які розглядались в самому МКС, позицій експертів тощо. Хоча ми розуміємо, що в МКС працюють фахівці світового рівня, на запитання “Чи є переміщення українських дітей геноцидом?” ще не можна відповісти математично точно. Тож ми намагаємось навести власні аргументи та переконати Офіс Прокурора в тому, що вчиняється не воєнний злочин, як його було попередньо кваліфіковано, а саме злочин геноциду.

Варто зауважити, що й інші організації активно досліджують вивезення українських дітей і вже подавали звернення та повідомлення до МКС, зокрема ще у 2022 році. Однак їхні повідомлення зосереджені саме на фактах, а питання кваліфікації вчиненого вони залишають на розсуд МКС.

Не можна не погодитись, що спільні зусилля допомогли переконати Офіс Прокурора у тому, що переміщення українських дітей є злочином. Через це зрештою видали ордер на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової.

Скільки дітей було вивезено?

Передусім ми спираємось на дані порталу “Діти війни”, який було створено Міністерством реінтеграції разом з Національним інформаційним бюро. Станом на сьогодні на цьому порталі йдеться про 19,546 депортованих та/або переміщених дітей.

Однак це лише приблизне число. Річ у тому, що злочин вчиняється на окупованих територіях, контроль над якими подекуди було втрачено майже 10 років тому (мова про Донецьку та Луганську область, а також Крим). Достеменно відомо, що істотна кількість дітей була вивезена саме з цих територій.

Україна через об’єктивні обставини не знає про кількість дітей на таких територіях, а Росія за зрозумілих для всіх причин її не озвучує.

Чи є інформація про кількість всиновлених дітей на території Росії?

На це питання, як і на попереднє, важко відповісти.

Варто також розуміти, що росіяни в юридичному плані використовують механізм встановлення опіки та піклування, а не всиновлення. Опіка та піклування, наприклад, не вимагає звернення до суду та надає опікунам статус, наближений до батьківського, але не тотожний йому.

У листопаді 2022 року росіяни створили п’ятисерійний серіал, в якому показали життя дітей з України в російських родинах. Хоча формально їх віддавали під опіку, чітко вбачається, що діти фактично були передані до російських родин на постійній основі та отримали нових батьків.

Також цікаво, що в Росії діє “Федеральний банк даних дітей-сиріт”, до якого було додано окуповані території України. Однак наразі жодні результати щодо цих регіонів не відображаються. Російські посадовці заявляли, що це лише питання часу, коли діти з України почнуть з’являтись у цьому банку даних.

Які докази було зібрано в межах роботи над поданням?

У переважній більшості зібрані дані було отримано з відкритих джерел. Викликає подив, наскільки активно росіяни писали і продовжують писати про вивезення українських дітей, надання їм громадянства, влаштування до російських родин на своїх офіційних владних ресурсах.

Подання також містить інформацію від свідків подій та органів влади України. ХПГ надсилала запити до всіх військових адміністрацій регіонів, частини території яких перебували/перебувають під окупацією.

Варто вказати, що ми аналізували факти за період з 18 лютого 2022 року (коли за декілька днів до повномасштабного вторгнення з територій псевдореспублік “Л/ДНР” почали вивозити населення) по 6 серпня 2023 року.

Звичайно, злочин геноциду триває. Після направлення подання до МКС продовжують з’являтися нові докази, які ми окремо фіксуємо.

Після якої події стало остаточно зрозуміло, що йдеться саме про геноцид, а не воєнний злочин?

На нашу думку, точкою відліку слід вважати 30 травня 2022 року, коли Володимир Путін підписав указ, згідно з яким діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які є українськими громадянами (дослівно, “громадянами ‘ДНР’, ‘ЛНР’, та України”, але юридично мова йде виключно про громадян України) набувають громадянства Росії у спрощеному порядку.

Цей указ відкрив можливість активно і на постійній основі влаштовувати українських дітей до російських родин, інтегруючи їх до російського суспільства та з високою долею ймовірності унеможливлюючи їхнє повернення назад до України.

Як було вказано при розробці Конвенції про запобігання злочину геноциду представником однієї з делегацій: “Група може бути знищена, навіть коли окремі її члени продовжували б жити нормально, не зазнавши фізичної шкоди. Підпункт (e) статті II був прийнятий, оскільки примусова передача дітей у групу, де їм надаватиметься освіта, що буде відмінна від власної групи, і де вони матимуть нові звичаї, нову релігію і, ймовірно, нову мову, була на практиці еквівалентною до знищення групи, майбутнє якої залежало від примусово переміщеного покоління дітей”.

Яка доля переміщених дітей? Чи можливо їх повернути?

Усіх вивезених дітей можна розподілити на дві умовні групи. До першої належать ті з них, у яких є батьки або інші родичі. До другої — діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, — у яких немає жодних родичів.

Повернення дітей першої групи видається цілком реальним, хоча батьки цих дітей стикаються з труднощами, їм відмовляють віддати дитину з формальних причин. ХПГ вдалось поспілкуватись із одним свідком, якому росіяни погоджувалися повернути сина лише за його особистої присутності або ж за наявності довіреності на дитину, зробленої у російського нотаріуса. Оскільки батько дитини перебував в Україні та був військовозобов’язаним, він об’єктивно не міг виконати ці умови. Утім, невеликими групами таких дітей все ж таки вдається повертати до України.

Щодо другої групи дітей, то з їх поверненням є істотні проблеми. По-перше, через відсутність батьків та родичів їх важко ідентифікувати. По-друге, якщо мова йде про дітей-сиріт з територій, які знаходяться під окупацією, то тут Росія займає незаконну позицію, мовляв, “ці території вже є Росією, а тому діти не мають жодного стосунку до України”. Про це говорила уповноважена з прав дитини Марія Львова-Бєлова в інтерв’ю Vice News. Тому повернення цих дітей є наразі майже неможливим.

Скільки може тривати розгляд у МКС та які наслідки матиме перекваліфікація дій Росії на злочин геноциду?

На жаль, конкретні строки розгляду в МКС залежать від багатьох обставин, це можуть бути роки. Однак, важливо, щоб цей процес було розпочато.

Злочин геноциду є найтяжчим злочином, тому у такому випадку це посилить відповідальність осіб, які винні у його вчиненні.

Чи не зашкодить подання поверненню дітей?

На нашу думку, подання жодним чином не може зашкодити цьому процесу. Варто розуміти, що після видачі ордерів на арешт Путіна і Львової-Бєлової російська сторона не зупинила процес повернення дітей та навіть більш активно почала це робити. Навпаки, подання вкотре допоможе звернути увагу на проблему з переміщенням українських дітей.

Чи подане вже подання до Офісу Прокурора?

Так, подання разом з додатками направлено до Офісу Прокурора МКС 22 листопада 2023 року і того ж дня йому було присвоєно унікальний номер.

Чи можна прочитати текст подання?

Так, воно доступне українською та англійською мовами.

Поділитися