Як Росія викрадає українських дітей і стирає їхню ідентичність

Міжнародні розслідування, свідчення дітей і дані української влади вказують, що йдеться не лише про воєнний злочин, а й про цілеспрямовану політику знищення української ідентичності.

Нещодавно Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні заявила, що депортація та примусове перевезення українських дітей Росією є воєнними злочинами та злочинами проти людяності. Про це йдеться у звіті комісії.

У ньому зазначено, що перевірені докази щодо вивезення щонайменше 1205 дітей із п’яти областей України підтверджують системний характер цих дій та їхню кваліфікацію як міжнародних злочинів.

Комісія також наголошує, що російська влада систематично не повідомляла батькам і законним опікунам, де перебувають їхні діти, а також утримувала їх у примусових умовах, фактично перешкоджаючи поверненню. При цьому Росія не створила жодного ефективного механізму, який би сприяв поверненню депортованих дітей додому. Натомість, за даними ООН і української сторони, окупаційна влада не лише намагалася влаштовувати дітей на тривале проживання у російських сім’ях або закладах на території РФ, а й системно втягувала їх у програми ідеологічного впливу. Зокрема, під виглядом так званих культурно-освітніх екскурсій дітей з тимчасово окупованих територій вивозять до Росії в межах проєкту “культурная карта 4+85”, ініційованого міністерством культури РФ та реалізованого державною структурою “Росконцерт”. Формально цей проєкт подається як “культурне знайомство з Росією”, однак фактично йдеться про інтеграцію українських дітей у російський соціокультурний простір, нав’язування їм російських історичних і культурних наративів та спробу сформувати з них лояльних до Кремля “нових громадян”. У ГУР наголошують, що такі дії є частиною гуманітарної агресії Росії, спрямованої на стирання української національної ідентичності та виховання на окупованих територіях покоління дітей, які мають ототожнювати себе з державою-агресором.

Загалом українська влада станом на кінець березня 2023 року підтвердила понад 19,5 тисячі випадків депортації або примусового вивезення дітей із тимчасово окупованих територій. Саме така кількість дітей внесена до державних реєстрів після отримання заяв від батьків, родичів, свідків, представників місцевої влади та подальшої перевірки інформації уповноваженими органами. Водночас у реєстрі зниклих безвісти, що його веде МВС, кількість зниклих дітей складає приблизно 2000.

Свідчення повернених дітей та результати міжнародних і українських розслідувань вказують, що йдеться не лише про незаконне переміщення, а й про системну політику асиміляції. Дітей змушують переходити на російську мову, співати російський гімн, брати участь у пропагандистських і військово-патріотичних заходах, а в окремих випадках — навчають поводженню зі зброєю.

Окремим напрямом цієї політики є примусове усиновлення українських дітей у Росії. Вивезених дітей вносять до російських баз даних, де їх представляють як громадян Росії, змінюючи особисті дані, зокрема імена, місце та дату народження. Російське законодавство було змінене таким чином, щоб спростити процедури їхньої передачі під опіку та подальшого усиновлення. Спочатку дітей передають у тимчасову опіку, після чого їм надають російське громадянство, що відкриває шлях до остаточного усиновлення.

Ця практика здійснюється за підтримки найвищого політичного керівництва Росії. Президент РФ Володимир Путін підписав укази, які спрощують натуралізацію українських дітей, а також доручив сприяти їхньому переміщенню. У зв’язку з цим 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової, підозрюючи їх у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.

Міжнародна спільнота неодноразово засуджувала ці дії. Зокрема, 5 квітня 2023 року 49 країн виступили зі спільною заявою проти спроб Росії виправдати депортацію дітей на засіданні Ради безпеки ООН.

Сам процес повернення дітей залишається складним і тривалим. В Офісі генерального прокурора України наголошують, що на сьогодні не існує єдиного прозорого алгоритму чи механізму, який дозволяв би ефективно повертати депортованих до Росії українських дітей. За словами начальниці Департаменту захисту інтересів дітей та протидії насильству Офісу генпрокурора Юлії Усенко, кожне таке повернення — це окрема історія, що потребує індивідуального алгоритму дій, взаємодії родин, державних органів, дипломатів та міжнародних організацій. Вона підкреслила, що навіть за наявних підтверджених тисяч випадків депортації додому вдалося повернути лише невелику частину дітей, і за кожною такою цифрою стоїть доля конкретної дитини та її родини. Процес повернення часто триває місяцями, а у випадку дітей-сиріт ситуація ще складніша, адже, за словами представниці ОГП, Росія не демонструє готовності до конструктивного діалогу щодо їхнього повернення.

За словами президента Володимир Зеленський, станом на 17 лютого 2026 року Україні вдалося повернути додому близько 2000 українських дітей, які опинилися на тимчасово окупованих територіях або були вивезені до Росії. Цей результат досягнуто, зокрема, в межах ініціативи Bring Kids Back UA, яка об’єднує зусилля держави, громадських організацій та міжнародних партнерів.