Відсічені від “великої землі”

У другій половині 2025-го та навесні 2026 років російські війська значно посилили тиск на ділянку Харківщини, що на лівому березі річки Оскіл. Ворог безперервно атакує одразу у кількох різних напрямках, але чи не головне — повністю руйнує логістику. Мости через Оскіл було знищено ще під час відступу росіян восени 2022 року, далі Сили оборони будували чимало тих чи інших переправ, які ворог також планомірно знищував.

Згодом через розвиток БПЛА та вогневий контроль зводити великі переправи за допомогою десятків людей та важкої техніки стало майже неможливо. Навесні 2026 року значна кількість українських військових вимушена долати річку з “великої землі” на правому березі до зони бойових дій на лівому убрід чи навіть уплав.

Водночас, крім українських захисників, на лівому березі перебуває чимало цивільних. У таких населених пунктах, як Борова, Ківшарівка, Куп’янськ-Вузловий, досі залишаються мешканці. Міста перебувають під щоденними потужними обстрілами, а організована евакуація майже неможлива через необхідність долати річку та через атаки російських дронів навіть на евакуаційний транспорт.

Журналіст Сергій Окунєв, який неодноразово працював на лівому березі Оскола та брав участь в евакуаційних місіях, аналізує поточний стан справ на ділянці та розповідає про надважкі умови порятунку цивільних у 2026 році.

Знищення від відчаю. Як росіяни провалюють наступ за наступом у напрямку селища Борова

До повномасштабного вторгнення мешканці селища Борова іронічно називали свій населений пункт “курортним”. Від центральної частини Борової до берегової лінії річки можна було швидко дійти пішки, поблизу берега були кафе та улюблені місця рибалок. У перші тижні повномасштабного вторгнення Борова опинилася в окупації, яка тривала до 3 жовтня. Тоді Сили оборони звільнили не лише саме смт, а ще й велику ділянку лівого берега Оскола. За різними оцінками, під окупацією опинилося близько 2 тисяч мешканців із 5-6 тисяч довоєнного населення.

Надалі, коли російські окупанти провели мобілізацію та перегрупування військ, ситуація на лівому березі повільно, але погіршувалася. Навесні 2024 року стало відомо про план ворога здійснити швидкий та потужний наступ з метою захоплення самої Борової та великої ділянки навколо. Станом на той момент на цей напрямок зайшла 3-тя окрема штурмова бригада ЗСУ — один із найбільш боєздатних підрозділів українського війська.

Від літа 2024-го до весни 2026 року росіяни штурмували у напрямку Борової багатьма великими хвилями. Швидкий та потужний наступ у 2024 році перетворився на повний провал та розгром окупантів, проте від мети захоплення селища росіяни не відмовилися і повторювали подібні спроби чи не щоквартально протягом півтора року. Попри те, що окупувати Борову не вдалося досі, а бої навіть не ведуться в самому селищі, окупантам вдалося якщо не захопити, то повністю зруйнувати Борову.

Від кількох тисяч мешканців станом на березень 2026 року в Боровій залишилося близько 206 жителів — повідомила заступниця Борівського селищного голови Олена Клименко в коментарі виданню “Ґвара Медіа”. Евакуація з Борової вкрай ускладнена. Цивільні евакуаційні групи, які раніше активно працювали на цій ділянці фронту, фактично більше не можуть дістатися лівого берега.

Першочергова проблема — знищені переправи. Попри те, що Борова розташована майже на узбережжі Оскола, перебратися на інший берег, на “велику землю”, можна уплав або на човнах. Російські дрони контролюють ділянку фронту до 20 кілометрів, а від Борової до перших російських позицій лише 5 км. Човни на річці — червона ганчірка для російських операторів БПЛА.

Військові, з якими вдалося поспілкуватися на цій ділянці фронту, кажуть, що можуть існувати окремі випадки, коли люди тонули при спробах порятунку з лівого берега на “велику землю” через річку Оскіл. Проте офіційні органи влади про це не повідомляли; якщо такі випадки і мали місце — мова про одиниці людей. Проте в будь-якому разі порятунок із Борової станом на зараз вкрай ускладнений, а згодом може стати неможливим.

Спроба реваншу. Як після ганьби у Куп’янську росіяни намагаються прорватися поблизу

Взимку 2025-2026 років Сили оборони повернули контроль над стратегічно важливим містом Куп’янськ. Це сталося буквально за кілька тижнів після офіційного оголошення російського диктатора про повний контроль над містом. Згодом, коли українські військові вже опублікували фото та піднімали прапори над різними ділянками звільненого Куп’янська, російські пропагандисти та найвищі посадові особи продовжували стверджувати про повний контроль.

Після втрати Куп’янська, критичних втрат та часткового оточення власних сил росіяни вирішили здійснити спробу реваншу, посиливши тиск на ділянку на південному заході від Куп’янська, на лівому березі річки Оскіл. На цій ділянці розташовано одразу кілька чималих населених пунктів, насамперед Куп’янськ-Вузловий, Ківшарівка та село Подоли.

Наприкінці січня 2026 року начальник Генштабу РФ Герасимов на тлі ганьби з втратою Куп’янська неочікувано оголосив про захоплення Куп’янська-Вузлового. Навіть звикла до брехні російська пропаганда публічно здивувалася подібній заяві, оскільки абсолютно всі OSINT-проєкти фіксували російські війська лише за 10 кілометрів до міста, де вони перебували без просування багато місяців. У дні, коли російський військовий злочинець оголосив про захоплення Куп’янська-Вузлового, українські військові знімали кумедні відео з центру населеного пункту, де навіть не точилися бої.

Попри брехливі заяви, посилення тиску було справжнім. У березні російські штурмові групи намагалися просунутися до Ківшарівки — колись найбільшого селища міського типу в Україні з населенням близько 17 тисяч мешканців.

Картина навколо цієї ділянки лівого берега схожа на ситуацію в Боровій. Росіяни знищили всі ключові переправи через річку Оскіл. На лівому березі, в Ківшарівці, Куп’янськ-Вузловому та інших населених пунктах, залишаються сотні цивільних, а шлях “на велику землю” передбачає необхідність переходити річку вбрід або плисти. Все це також поєднано з посиленими обстрілами та полюванням БПЛА, які не обирають собі цілі, а атакують будь-кого за першої можливості.

Як сьогодні виглядає порятунок цивільних з лівого берега

Наприкінці лютого 2026 року бійці 33-ї окремої механізованої бригади опублікували відео цілої спецоперації з порятунку цивільної родини з району, що на лівому березі Оскола.

“Ми з’ясували, що там перебувають цивільні, які мають неповнолітніх дітей та поранених і потребують нашої допомоги, й організували евакуацію. Серед евакуйованих — мати 1992 року народження, яка має перелом хребта з ушкодженням спинного мозку. Евакуація була важка, оскільки її треба було транспортувати в лежачому стані. Жінка має значні опіки обличчя і часткову втрату зору. Найменшій дитинці 7 років, вона найбільше зазнала психотравмування і легкої контузії”, — повідомили в бригаді для видання “Армія Inform”.

Під час евакуації на правий берег річки Оскіл у безпечну зону вдалося переправити п’ятьох місцевих мирних мешканців — двох дорослих жінок та трьох їхніх дітей. Для порятунку людей було задіяно броньовану техніку та човни. Діяти довелося вночі та під постійною загрозою атак ворожих БПЛА. У 2026 році порятунок навіть 5 людей з лівого берега потребує детального планування та залучення сил, що скоріше схоже на справжню спецоперацію.

Згодом стало відомо, що врятовану сім’ю офіційно розшукували майже рік.