Співпраця Міжнародного кримінального суду з Україною. Аналітичний огляд

У процесі інтеграції норм міжнародного кримінального та гуманітарного права в українське законодавство увагу зосереджено на взаємодії з МКС, ратифікації Римського статуту та його імплементації в національну правову систему, етапи набуття Україною статусу повноправної учасниці Римського статуту та притягнення до відповідальності за воєнні злочини, геноцид і злочини проти людства під час російської агресії.

Одним із ключових аспектів дослідження є питання кримінальної відповідальності військових командирів та інших осіб, які фактично виконують їх функціональні обов’язки, за злочини, вчинені підлеглими. Запровадження нової статті 31-1 до Кримінального кодексу України дає правову підставу для притягнення командирів до відповідальності за воєнні злочини. Це наблизило українське законодавство до вимог міжнародного права, зокрема до ст. 28 Римського статуту.

Попри те, що рф ігнорує МКС і Римський статут, а її військові продовжують вчиняти злочини агресії, триває пошук моделі притягнення найвищого керівництва до відповідальності. Створення Core Grupe стало першим кроком до формування Спеціального трибуналу та визнання світом злочинів агресії, однак відкритим лишається питання початку функціонування Трибуналу й кількості країн-союзниць.

Застосування Україною частини ст. 124 Римського статуту стало сміливим й унікальним кроком, однак передбачає ризик відмови МКС розглядати клопотання, що стане прецедентом, як і погодження застосування лише частини статті.

Ратифікація Римського статуту та його подальша імплементація позитивно відображаються на міжнародному іміджі України як країни, яка прагне забезпечити верховенство права та покласти край безкарності за міжнародні злочини. Однак, створення умов для ефективного функціонування національного правосуддя в умовах міжнародного збройного конфлікту потребує подальшої адаптації матеріального та процесуального права.

Дослідження національного кримінального законодавства в контексті співпраці МКС з Україною