60 тисяч українців примусово мобілізовано для участі у війні Росії проти України

В інтерв’ю наприкінці липня 2023 року Андрій Черняк із військової розвідки України повідомив, що з окупованої української території було насильно мобілізовано 55-60 тис. осіб та відправлено на фронт для участі у війні Росії проти України. Чоловіків хапали на вулиці або тих небагатьох заводах, які ще працювали, і відправляли на фронт без будь-якої підготовки. І це, попри те, що їх запевняли, що вони будуть спрямовані на другу чи третю лінію оборони. У розмові з “Донбаськими реаліями” Черняк зазначив, що до цієї кількості, ймовірно, не увійшли українці з окупованого Криму, які були або незаконно призвані, або включені до часткової мобілізації, оголошеної президентом Росії Володимиром Путіним 21 вересня 2022 року.

З початку 2022 р. надходили повідомлення про примусову мобілізацію, про те, що в підконтрольних Росії “Донецькій та Луганській народних республіках” (далі — окупований Донбас) чоловіків, у тому числі студентів, хапали на вулиці, з роботи або з дому. У нещодавньому дослідженні “Новини Донбасу” звернули увагу на майже напевно навмисну відсутність інформації про втрати з окупованої території та явно навмисну розбіжність у даних про верхню вікову межу для примусової мобілізації.

Твердження про “часткову мобілізацію” в Росії полягало в тому, що вона стосувалася лише військовослужбовців запасу. Очевидно, це брехня, і в окупованому Донбасі, куди були направлені всі чоловіки, які досягли бойового віку, ситуація була іншою. У маріонеткових “республіках” Росії також було скасовано медичний огляд, причому були мобілізовані чоловіки, які явно мали бути звільнені від призову за медичними показниками.

Росія встановила контроль над територіями Донецької та Луганської областей, які не були окуповані до 2022 р., і, майже напевно, використовує там аналогічні методи примусу. У травні заступник міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що росіяни проводять рейди на окупованій території, а затриманих ними людей відправляють до тих самих польових таборів, які використовуються для підготовки засуджених злочинців, звільнених із російських колоній, до боротьби проти України.

Як повідомляють “Новини Донбасу”, судячи з місцевих груп у соціальних мережах, чоловікам практично неможливо домогтися звільнення з фронту, навіть якщо їм за 50. У таких групах пишуть, що у чоловіків цієї вікової категорії є лише два “шанси” потрапити додому — у мішках для тіл або якщо вони можуть підтвердити статус інваліда, причому останнє далеко не просто.

Донедавна верхня межа мобілізації в Росії становила 55 років. У створених та контрольованих Росією “республіках” Донбасу він становив 50 років. Наразі його знижено до 50 і в Росії, але не було знижено протягом багатьох місяців, коли чоловіків старше 50 років примусово мобілізували з території, яка, як стверджує Росія, “приєдналася до Росії” у вересні 2022 року. Згадки про це у зверненнях до Путіна чи російських “керівників” окупованого Донбасу з боку сімей бійців, яких навіть не відпускають у відпустку з фронту, виявилися такими ж марними, як і будь-які інші спроби домогтися їхнього повернення додому. Виняток, мабуть, склали лише студенти, звернення яких, як повідомляють “Новини Донбасу”, таки призвели до їхнього повернення додому.

Зі звернень дружин до Путіна тощо стає ясно, що вони не знають, куди відправили їх чоловіків і чи живі вони ще. Російська “влада” в окупованому Донбасі не надає жодної інформації про кількість загиблих під час бойових дій чоловіків з так званих “республік”. Немає також даних про кількість чоловіків, які повернулися з фронту, та про те, скільки їх там залишилося.

Очевидно, “ДНР” дійсно публікувала дані про “офіційні” втрати” до 22 грудня 2022 р., коли всі подібні повідомлення припинилися. Насправді такі повідомлення та оцінки, зроблені “Медіазоною” спільно з російською службою Бі-Бі-Сі, про загибель не менше 11 500 військових, ймовірно, стосуються лише тих, хто офіційно зареєстрований як “солдат” підконтрольних Росії “республік”. Вони майже, напевно, не включають примусово мобілізованих. З самого початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну широко повідомлялося, що Росія використовує мешканців окупованого Донбасу як “гарматне м’ясо” саме тому, що їх не потрібно включати до офіційної статистики.

У березні 2023 року стало відомо, що Росія посилює заходи щодо мобілізації молодих українців на окупованій території, як тільки їм виповниться 18 років. Юнакам віком 16-17 років заборонялося залишати окуповану територію. По суті, молодих людей змушували підписувати контракти, та потім відправляли на фронт. Подібна тактика застосовувалася й у Росії у 2014-15 роках: багато хлопців загинули тоді після відправки в Україну.

Москва майже напевно використовує свої фальшиві “вибори” на окупованій території та супутні їм форми примусу українців до прийняття російського громадянства, щоб нав’язати аналогічні заходи на всіх територіях, у тому числі у Херсонській та Запорізькій областях, що опинилися під її окупацією.

Будь-яка форма примусової мобілізації чи призову є порушенням міжнародного права. Правозахисні групи відстежують подібні порушення та надсилають свідоцтва про них до Міжнародного кримінального суду з моменту вторгнення Росії до Криму та його анексії у 2014 році.

Генеральна прокуратура України розглядає будь-які дії, спрямовані на мобілізацію українців для участі у війні Росії проти України як воєнні злочини та вже передала до суду або розслідує справи за фактами участі у примусовому призові чи мобілізації. Вони підпадають під статтю 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни).

Існує також проблема, пов’язана з тим, що робити із насильно мобілізованими. Із самого початку було чітко заявлено, що будь-який українець, який здався в полон, розглядатиметься як жертва воєнних злочинів Росії. Однак в умовах війни здатися в полон аж ніяк не просто, оскільки росіяни, швидше за все, розстріляють того, хто здався, або схоплять і будуть катувати, якщо зловлять. Останніми місяцями Росія значно ускладнила процедуру отримання повістки про призов (або мобілізацію), ухилитися від повістки важко. Нині це стосується насамперед окупованого Криму, але очевидно, що така ж небезпека загрожуватиме будь-якій українській території доти, доки ворог не буде вигнаний.