Вирішене питання: геноцид чи ні

Визнання дій Росії в Україні геноцидом урядами багатьох країн, визнання геноцидом депортації Росією українських дітей, видача ордеру на арешт російського президента є фактами. Про що це свідчить, і чому ці події є важливими?
Михайло Романов27 травня 2023UA DE EN ES FR IT RU

Братська могила в Маріуполі. Фото: Євген Малолєтка / AP Братская могила в Мариуполе. Фото: Евгений Малолетка / AP

Братська могила в Маріуполі. Фото: Євген Малолєтка / AP

Сьогодні це питання вже більше не звучить риторично або як суто політичне кліше.

Визнання дій Росії в Україні геноцидом урядами багатьох країн, визнання геноцидом депортації Росією українських дітей, видача ордеру на арешт та затримання російського президента є фактами. До них можна по-різному ставитися і по-різному інтерпретувати, але вони відбулися у дійсності. Про що це свідчить, і чому ці події є важливими?

Звісно, що світ великий, і далеко не всі країни і люди, які в них живуть, звертають увагу і розуміють, що відбувається в Україні. Ймовірно, у світі було і є сьогодні багато прикладів ще більш жорстокого поводження і більш жахливих злочинів. Але для визнання існування певного факту не є цілком необхідним, щоб його визнали весь світ і всі люди. Технологічні прориви і досягнення сучасності залишаються для багатьох не більш ніж дешевими іграшками розуму. Але це жодним чином не відміняє їх існування.

Це “правило” повною мірою розповсюджується на геноцид Росії в Україні. Саме зараз і саме тут ми стаємо свідками маніфестування феномену геноциду. Здається, що саме зараз настає час, коли люди усвідомили те, про що вів мову Рафаель Лемкін майже вісімдесят років тому.

Акцентувати слід саме на понятті феномену, бо саме у такому вигляді геноцид сьогодні отримує своє існування.

Нам відома велика кількість “заперечень” з боку фахових юристів щодо існування геноциду Росії проти Україні і можливості його доведення. Але зараз трохи про інше. Зараз про те, що таке явище як геноцид стає зрозумілим великій кількості людей, і стає воно зрозумілим не у юридичному сенсі (як доведений факт), а у сенсі його існування, як феномену, тобто як комплексного явища, яке охоплює великі кількості людей, вбирає емпіричну складову, емоційну складову, інтелектуальну складову, суспільний резонанс, політичний вплив. Той факт, що тема геноциду не зникає і має постійну “підпитку”, свідчить про наявність цього феномену.

І навіть якщо скептики скажуть, що це політичні спекуляції та недоведені твердження, це так само буде вказувати лише на беззаперечне існування цього феномену. Бо коли феномену не існує, то і мову вести нема про що.

Багато працівників Харківської правозахисної групи з перших місяців війни на кожному кроці впевнювалися в тому, що ознаки геноциду у діях Росії в Україні наявні. Власне, це й стало причиною того, що ще у період, коли прямих доказів більшості воєнних злочинів було мало, наша організація взялася за підготовку подання до МКС щодо геноциду Росії проти українців в Маріуполі.

Метою цієї статті не є доведення геноциду, а лише констатація факту того, що геноцид як феномен “відбувся”. Останні події, зокрема прийняття Резолюції Парламентської асамблеї НАТО, якою країни-члени НАТО одностайно визнали дії Росії в Україні як геноцид, беззаперечно свідчать, що він є. Це твердження вказує на важливу обставину — геноцид не можна довести, в ньому можна впевнитися (так само, як не можна довести наявність свідомості, в її наявності можна лише впевнитися).

У визнанні феномену геноциду Росії проти України є момент, який, певно, є найважливішим. Феномен геноциду беззаперечно вплине на зміну правових та доктринальних підходів до цього злочину. Сучасний стан світу та світових спільнот, методи, які сьогодні використовуються у веденні протистоянь та збройних конфліктів, нагальна потреба перегляду механізмів світової безпеки та збереження миру без будь-яких сумнівів призведуть до перегляду та оновлення підходів до визначення геноциду та процедур його доведення.

Росія порушила фундаментальні принципи людського співіснування, і для неї це є тим більш тяжким злочином, оскільки вона була дуже впливовою та авторитетною країною, до якої ставилися високі моральні вимоги. І цей факт так само свідчить про беззаперечне існування геноцидного наміру (статус Росії дозволяв впливати на глобальні світові процеси). Саме таким країнам, як нікому іншому, не дано право поводитися у людському світі у подібний спосіб. Наявність геноциду у діях деяких суб’єктів, зважаючи на обставини діяльності таких суб’єктів, повинна досліджуватися та констатуватися у зовсім інший спосіб, аніж щодо інших суб’єктів за схожих обставин.

Поділитися