Окуповані Росією українські території: терор та масові депортації до Росії

Росія розпочала повномасштабну війну, щоб знищити українську державу та всіх українців, хто її захищає та підтримує. І для цього було обрано стратегію випаленої землі: кожне місто, яке чинило опір російським атакам, вже на другий день зазнавало бомбардувань і повітряних ударів проти цивільного населення та цивільних об’єктів. Це призвело до загибелі та поранень десятків тисяч цивільних, руйнувань десятків тисяч будівель, мільйонів біженців та внутрішніх переселенців.

Діяльність на окупованих Росією територіях мала на меті знищення свідомих українців, залякування всіх інших, примус до виїзду до Росії або залишення на місці лояльних до Росії мешканців. Ця стратегія цілком відповідає поділу українців на чотири групи, запроваджену, як повідомляють дослідники, російськими контррозвідувальними службами:

• ті, що підлягають фізичній ліквідації / знищенню;
• ті, що потребують подавлення та залякування;
• ті, кого можна схилити до співпраці;
• ті, що готові співпрацювати.

Під ударом в окупації найбільше перебувають колишні військові, які були в збройних силах у 2014–2021 рр., правоохоронці, прикордонники, рятувальники, а також працівники органів державної влади та місцевого самоврядування, депутати місцевих рад, громадські діячі, підприємці, журналісти, священники. Складається враження, ніби представники окупаційних військ завчасно мали списки таких людей. Їх або викрадали, й вони зникали безвісти, або незаконно затримували і далі тримали в місцях утримання під вартою, зазвичай неофіційних і частіше геть непридатних для тримання людей, що можна кваліфікувати як катування умовами тримання. Крім того, до в'язнів застосовували жорстокі тортури, намагаючись отримати від них потрібну інформацію або примусити до співпраці. В Харківській області після звільнення було знайдено 25 таких катівень, де мучили людей — в Ізюмі, Куп’янську, Балаклії, Вовчанську та інших місцях. Опис деяких з цих катівень та свідчення постраждалих в них можна знайти на сайті Харківської правозахисної групи (ХПГ).

Адвокати ХПГ, які ведуть справи 26 жертв катувань, добре знають, як окупанти намагаються зламати бранців. У 111 справах адвокати ХПГ розшукують зниклих безвісти, що є дуже важким завданням, оскільки окупанти на захоплених українських територіях та російська влада не хочуть повідомляти, де утримуються в'язні. Наразі відомо, що 40 зниклих із 111 находяться під арештом, і тільки щодо двох з них відома конкретна адреса.

Які ж масштаби цих злочинів? Станом на 8 березня в базі даних ініціативи “Трибунал для Путіна” зафіксовано 614 незаконно позбавлених волі, в тому числі 18 дітей, та 3639 зниклих безвісти, 118 з яких — неповнолітні. Найбільше зникнень у Харківській області — 2065 (86 дітей), у Херсонській області — 537 (3 дитини), у Запорізькій — 434 (7 дітей), Луганській — 310 (14 дітей).

Левову більшість цих зникнень можна попередньо кваліфікувати як насильницькі зникнення, оскільки усі намагання рідних розшукати зниклих натикаються на відмову в відповіді, або на твердження, що місцезнаходження невідоме. Міжнародний Червоний Хрест в кращому випадку може відповісти, що людина знаходиться в Росії, але де саме, не уточнює.

Ця дуже велика цифра зникнень — 3639 — є тільки верхівкою айсбергу, кількість зникнень насправді може бути значно більшою. Станом на 7 лютого цього року у державному розшуку перебуває 19 635 зниклих осіб, і при цьому далеко не всі родичі зниклих осіб подають заяву про розшук до поліції.

Слід підкреслити, що незаконне тримання під вартою без рішення суду і насильницькі зникнення з приховуванням місцезнаходження людини є грубими порушеннями прав людини і можуть бути попередньо кваліфіковані як злочин проти людяності.

Інший засіб терору проти населення окупованих територій — примусове вивезення до Росії: або з міркувань безпеки, бо буде наступ ЗСУ (як було і є в Херсонській області), або під приводом порятунку від бойових дій (як було в Маріуполі), або взагалі без будь-якої осмисленої причини. Наприклад, навіщо, росіяни вивезли 2 тис. засуджених з місць позбавлення волі, декілька сот психічно хворих?

Щоб не допустити в'їзду до Росії нелояльних до неї українців, всі, хто їде в Росію, мають пройти процедуру фільтрації.

Фільтрація — це насильницький, неврегульований процес з’ясування персональних даних затриманих людей, їх соціальних контактів, поглядів та ставлення до держави-окупанта, їх безпечності для влади або служб держави-окупанта, а також їх готовності та згоди до співпраці з владою або службами держави-окупанта.

Фільтрація відбувається в два етапи. На першому етапі весь потік біженців має пройти перевірку документів, взяття відбитків пальців та первинне опитування на так званих фільтраційних пунктах. Цей етап може тривати від декількох годин до декількох діб в залежності від довжини черги до фільтраційного пункту. Велика увага при цьому до чоловіків, зокрема призовного віку, яких опитують особливо ретельно, іноді застосовуючи насильство. Перевіряючі намагаються з'ясувати причетність людини до збройних сил раніше, правоохоронних органів, прикордонників, інших органів державної влади та місцевого самоврядування, жінок питають, де знаходяться їхні чоловіки, чи не в війську, у всіх вивчають зміст телефону, вишукуючи проукраїнські написи чи мелодії. За виникнення підозри в нелояльності до Росії людей затримують, при цьому розділяють родини, навіть розлучають мати з дитиною.

Затриманих під конвоєм відправляють для подальшого поглибленого проходження фільтрації на 30 діб до фільтраційних таборів — місць несвободи, як правило, неофіційних, де вкрай погані умови утримання: перенаселеність, погане харчування, часто немає доступу до води, до освітлення, до туалетів, до свіжого повітря, відсутній також доступ до медичної допомоги. Тут допити проводяться з участю працівників ФСБ, із застосуванням насильства, різного виду катувань і мають таку ж мету: зламати людину, домогтися визнання в лояльності до РФ. Ті, хто пройшов цей другий етап фільтрації, через 30 діб звільнюються й можуть їхати до Росії. Ті ж, хто не пройшов другий етап фільтрації, безслідно зникають, і про їх подальшу долю нічого невідомо. Є версія, що їх засуджують російські суди “за протидію спеціальній воєнній операції” (так в Росії називають цю війну), принаймні один такий випадок відомий.

Назвати кількість тих, хто потрапив до фільтраційних таборів та тих, хто звільнився з них, ми не можемо, такі дані нам невідомі. Загалом з України до Росії в 2022 році переїхало, по різним оцінкам, від 2 до 2.7 млн. українців. Більшість родин виїхало під примусом, їм не надали можливості переїхати в більш безпечні місця в Україні.

Яка частина біженців з України покинула Росію, також сказати важко. Слід зауважити, що їх дуже підтримали в цьому російські правозахисники та волонтери, які допомагали українцям виїхати до Європи навіть без необхідних документів, долаючи всі перепони та небажання російської влади випустити їх.

Словами подяки цим безстрашним росіянам я хочу закінчити цей текст.