Насильницькі зникнення на території України з 24 лютого 2022 року

17 червня 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень. Відповідно до статті 2 Конвенції насильницьким зникненням вважається арешт, затримання, викрадення чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту закону. Римським статутом Міжнародного кримінального суду систематичні насильницькі зникнення визначено злочином проти людяності (ст. 7 (1) (i)).

Необхідно підкреслити, що не всі випадки зникнення людини можна інтерпретувати як насильницьке зникнення. Насильницьким вважається зникнення, коли відомо, що воно було здійснено російською окупаційною адміністрацією, російськими військовими, бойовиками, особами, які перейшли на бік ворога, і з тих пір місце перебування людини невідоме.

Глобальна ініціативи “Трибунал для Путіна” (Т4Р) на постійній основі здійснює документування міжнародних злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини), ймовірно вчинених російськими окупантами, зокрема, випадки насильницьких зникнень. Так, станом на 19 лютого Т4Р було задокументовано таку кількість випадків насильницького зникнення:

• Херсонська область — 507 випадків;
• Житомирська область — 1 випадок;
• Донецька область (без урахування м. Маріуполя) — 9 випадків;
• м. Маріуполь — 2 випадки;
• Миколаївська область — 11 випадків;
• Запорізька область — 234 випадки;
• Київська область — 19 випадків;
• Сумська область — 13 випадків;
• Чернігівська область — 30 випадків;
• Луганська область — 31 випадок;
• Харківська область — 143 випадки.

Загалом, було зафіксовано 1000 випадків, які можна попередньо кваліфікувати як насильницьке зникнення людини відповідно до статті 7 (1) (i) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Проте загальна кількість випадків насильницького зникнення осіб на території України з 24 лютого 2022 року може значно перевищувати зафіксовану нами цифру. За запитом УГСПЛ Національною поліцією України надано інформацію, що у період з 24 лютого 2022 року до 07 лютого 2023 року зареєстровано 19967 заяв та повідомлень за фактами зникнення осіб безвісти за особливих обставин. З них станом на 07 лютого 2023 року у державному розшуку перебуває 19635 осіб.

Також варто звернути увагу, що в умовах тимчасової окупації, імовірно, не всі звертаються із заявою до правоохоронних органів України щодо зникнення родичів. Наприклад, за інформацією команди громадської приймальні УГСПЛ у м. Маріуполі, з відкритих джерел, а саме з груп у соціальній мережі “Telegram”, відомо про щонайменше 165 фактів публікації інформації щодо розшуку зниклих родичів. Неможливо точно визначити кількість фактів публікації такої інформації, її достовірність і обставини зникнень, проте, імовірно, частина з них можуть бути незадокументованими випадками насильницьких зникнень.

Незаконне затримання осіб представниками держави-агресора здійснюється з метою встановлення повного контролю над населенням території і ліквідації потенційних осередків опору окупаційній владі. Окрім цього, людей на тимчасово окупованих територіях затримують із метою так званого поповнення обмінного фонду, тобто, для подальшого обміну як комбатантів на військовослужбовців Росії. Відомі випадки навмисного перевдягання цивільних осіб у військову форму для створення потрібної картинки для пропагандистських ЗМІ.

Серед категорій осіб, яких викрадають та незаконно затримують, часто зустрічаються такі:

• колишні учасники АТО/ООС, члени їхніх родин, рятувальники, колишні чи діючі поліцейські, інваліди війни;
• керівники та посадові особи органів місцевого самоврядування, органів державної влади;
• учасники та організатори проукраїнських мітингів;
• журналісти, підприємці та медійні особи;
• священники, релігійні лідери;
• освітяни;
• керівники підприємств, фермери.

Під час індивідуальних інтерв’ю колишні затримані розповідають, що їх били руками, ногами, прикладами зброї, молотками, палицями, металевими трубами — будь-якими предметами, які супротивникові могли трапитися під руку, застосовували електричний струм (шокери) з метою завдати максимальних страждань. На тілах звільнених залишаються сліди від колотих та ріжучих ран. Як один зі способів знущання над виснаженими полоненими застосовують виконання фізичних вправ в надмірній кількості, також практикуються утримання людей в нелюдських, антисанітарних умовах, без належного медичного лікування, без надання в достатній кількості їжі та питної води, без доступу до свіжого повітря, в переповнених камерах. Свідчення однієї з жертв насильницького зникнення на території Київської області можна переглянути за цим посиланням.

Окремо варто виділити і психологічний вплив, а саме — психологічне катування. Ситуації постійного емоційного та психологічного страждання/тривоги можна кваліфікувати як психологічні тортури. Затримані перебували у повній інформаційній ізоляції, їх постійно переконували у наступному: Україна здає позиції, а Росія просувається; вони нікому не потрібні, за них ніхто не бореться; багато хто здається в полон; Росія скоро здобуде перемогу; все буде Росія, а західна частина України буде у складі Польщі. Моральний тиск під час перебування в полоні — колосальний. Під час інтерв’ю люди зазначають, що дуже важко було не слухати і не вірити.

Зі слів звільнених осіб, працівникам УГСПЛ вдалося задокументувати такі місця незаконного утримання осіб у Запорізькій та Донецькій областях:

• так звані “комендатури” в захоплених відділках поліції, Бердянська виправна колонія №77, Ізолятор тимчасового утримання Бердянського відділку поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізької області, будівля районного відділку поліції у м. Токмак;
• так звана “комендатура” в смт. Нікольське, м. Старобешеве, м. Донецьк так звана будівля Управління по боротьбі з організованою злочинністю, Ізолятор тимчасового утримання в м. Донецьк, фільтраційна в'язниця на базі колишньої Волноваської виправної колонії №120.

Проте, таких місць незаконного утримання є набагато більше. Наприклад, за інформацією Національної поліції, лише на деокупованій частині Харківської області було виявлено щонайменше 25 “катівень”, а частину затриманих вивозили на територію Росії. А за інформацією Представництва Президента України в АР Крим викрадених на Херсонщині активістів вивозять на територію окупованого Криму і утримують, зокрема, в Сімферопольському СІЗО №1.

Насильницьке зникнення осіб є одним із найпоширеніших злочинів, які системно і поки безкарно вчиняються представниками Російської Федерації на території України. Коаліція “Трибунал для Путіна” продовжить документувати факти насильницького зникнення осіб для подальшого використання цієї інформації як доказів у національних та міжнародних судах. У майбутньому це стане доказовою базою у процесі притягнення винних до відповідальності.