Подвійний злочин

У 2026 році російські окупаційні війська посилили свої атаки на енергетичну інфраструктуру України, зокрема на тлі погіршення погодних умов та настання холодів. 5 січня місто Харків зазнало атаки п’ятьма ракетами реактивної системи залпового вогню “Торнадо-С”. Ціллю окупантів укотре став енергетичний об’єкт, що розташований у районі щільної забудови. Це був не перший випадок застосування цього виду озброєння, проте саме наприкінці 2025 та на початку 2026 року росіяни значно активніше використовують “Торнадо-С” саме в контексті ударів по об’єктах в межах міста Харків.

24 грудня 2025 року, близько 5:30 росіяни здійснили обстріл енергетичного об’єкта із використанням “Торнадо-С” у передмісті Харкова: загинула одна людина, ще 13 отримали поранення.

24 вересня 2024 року росіяни здійснили обстріл із РСЗВ “Торнадо-С” Київського району Харкова — обійшлося без жертв.

5 серпня Харків обстріляли з цього РСЗВ, тоді було поранено чотирьох людей.

Сама по собі реактивна система залпового вогню розроблялися як зброя, що працює “по площах” та накриває значну територію великою вибуховою силою, іноді: сотні квадратних метрів. Попри те, що сучасні РСЗВ значно точніше, ніж перші установки 1960-70-х років розробки, подібні системи досі не можна впевнено назвати високоточною зброєю, оскільки навіть сам принцип подібних систем — це атака на широкі квадрати чи площі.

Зокрема це визначається позицією Управління з питань роззброєння ООН.

“До особливо проблематичних видів зброї належать зброя непрямого вогню[ ]. Зброя, що стріляє залпами, як-от реактивні системи залпового вогню[ ]. Такі системи включають боєприпаси з великим радіусом ураження, зброю з неточними системами доставки або системи зброї, що доставляють кілька боєприпасів на велику площу.

Провідну проблему викликає використання вибухової зброї, зокрема тієї, що має широкомасштабне ураження, у населених пунктах. Багато з цієї зброї спочатку були розроблені для використання на відкритих полях бою та за своєю суттю є невибірковими при використанні в населених пунктах, що призводить до збільшення кількості жертв серед цивільного населення та руйнівних гуманітарних наслідків”, — зазначено в позиції організації.

20 грудня 2024 року Amnesty International проаналізувала застосування РСЗВ з боку терористичного руху “Хезболла” проти об’єктів на території Ізраїлю та дійшла висновку, що застосування реактивних систем залпового вогню в умовах міської забудови є порушенням міжнародного гуманітарного права за своєю суттю.

Попри те, що реактивну систему залпового вогню “Торнадо-С” використовували проти України ще з 2014 року, про що, зокрема, є свідчення в матеріалах правозахисної організації IPHR, цю зброю досі можна вважати рідкісною, а дані про її технічні характеристики — неперевіреними.

Згідно з даними авторитетного ресурсу The Military Balance станом на 2021 рік Росія мала лише 20 подібних установок, а випадки застосування “Торнадо-С” є одиничними, що ускладнює аналіз її реальних характеристик.

Вдень 22 березня 2023 року російські військові випустили шість реактивних снарядів системи “Торнадо-С” по житлових кварталах Запоріжжя. Одна з ракет поцілила між двома житловими будинками в спальному районі міста, повідомлялося про 34 постраждалих, з яких троє дітей. Це один з прикладів, які доводять, що “Торнадо-С” не можна вважати вибірковою зброєю, зокрема в умовах міської забудови.

Російські офіційні джерела стверджують, що “Торнадо-С” має значно кращу точність, ніж її попередники, такі як системи “Смерч” та “Ураган”. Водночас навіть офіційне визначення Міноборони РФ підкреслює, що “Торнадо-С”: “Це система, що призначена для ураження на далеких підступах будь-яких групових цілей, вразливими елементами яких є відкрита й укрита жива сила, неброньована, легкоброньована та броньована техніка”. Навіть цей опис підкреслює принцип застосування “Торнадо” проти групових цілей та скупчень військ.

Українські енергетичні об’єкти, історично, знаходяться, зокрема, і в районах щільної міської забудови. Це стосується і міста Харків. У таких випадках навіть відхилення на кілька десятків метрів може призвести до прямого влучання в житлові будинки чи інші об’єкти з великою кількістю цивільних мешканців чи відвідувачів.

Таким чином, мова йде про подвійний злочин. Окрім самого факту атак на українську енергетичну інфраструктуру, що є воєнним злочином, для цих атак ще й використовується невибіркова зброя, що додатково наражає на небезпеку цивільних мешканців, зокрема Харкова.

Російські системні удари по енергетичній інфраструктурі кваліфікуються як воєнний злочин Міжнародним кримінальним судом. Ще у 2024 році МКС видав ордер на арешт командувача дальньої авіації Росії Сергія Кобилаша й колишнього командувача Чорноморського флоту РФ Віктора Соколова за злочини проти людяності через обстріли енергетичної інфраструктури України.

На жаль, з того часу атаки на енергетичну інфраструктуру не тільки не припинилися, а стали більш масштабними та руйнівними. Внаслідок атаки 5 січня із застосуванням “Торнадо-С” в Харкові понад 350 тисяч абонентів залишилися без електроенергії поза плановими відключеннями.