Свідчення проти себе

В жовтні 2025 року Американський інститут дослідження війни опублікував приголомшливу цифру: з 2023 року лише у місті Херсон від атак російських дронів загинуло понад 2800 цивільних.

На жаль, Херсон та Херсонщина перетворилися на найбільш яскравий приклад російської тактики терору безпілотниками. Місто знаходиться лише за кілька кілометрів від окупованої території, береги Херсонщини розділяє річка Дніпро, що перетворилася на лінію розмежування фронту.

У той час, як самі факти системних атак на цивільних вже давно нікого не шокують та є буденністю для окупантів, особливістю Херсонщини є те, що в багатьох випадках росіяни самі хизуються та вихваляються воєнними злочинами.

Журналіст та правозахисник Сергій Окунєв проаналізував ресурси російської пропаганди та навіть офіційні канали воєнних підрозділів окупантів, щоб переконатися — росіяни навіть не намагаються приховати власні злочини.

“Сафарі” або тренувальний полігон. Як росіяни хизуються щоденними вбивствами мешканців Херсону  

Постійні атаки російських БПЛА на мешканців правобережжя Херсонщини стали буденністю ще у 2023 році, проте справді шокуючих масштабів ситуація набула саме у 2025 році. Загальний розвиток безпілотних дронів та збільшення масштабів їх виробництва та застосування призвів до того, що в жовтні 2025 року росіяни на Херсонщині запускають більше дронів за тиждень, ніж восени 2024 року за місяць. Останні дані ОВА — понад 2500 дронів за 7 днів, більшість з яких: FPV та дрони “зі скидом”.  

Дивовижним є той факт, що у випадку з воєнними злочинами в Херсоні, російські пропагандисти та навіть офіційні ресурси навіть не намагаються приховувати свої злочини. Так, в Telegram-каналах регулярно публікуються відеокадри атак на цивільне населення. Лише в одному подібному пропагандистському ресурсу є буквально сотні відео з атаками цивільного транспорту. Показово, що росіяни навіть не намагаються брехати про “військові цілі” та приховувати атаки на цивільних.  

“Ничего личного, просто очередной транспорт в зоне. Ещё раз. Любое транспортное средство в зоне является законной целью”, — повідомляють окупанти на власних ресурсах.  

“Зоною” росіяни називають більшу територію міста Херсон, включаючи історичний центр міста. В своїх повідомленнях окупанти не приховують, що будуть знищувати “будь-який транспорт”, та називають це “законною ціллю”. Очевидно, що за усіма ознаками такі дії є воєнним злочином, і ніяких “законів”, включаючи навіть російське квазі-право, не дозволяють подібні атаки.  

Проте, відсутність транспорту не гарантує безпеку. На російських каналах безліч кадрів з ударами по звичайних мешканцях, велосипедистах та перехожих. 26 серпня опубліковано відео зі скидом вибухівки на чоловіка, що вигулював собаку. Росіяни знов навіть не намагалися видати його за військового.  

“Никого не жалко. Сопли свои оставьте при себе”, — повідомляє ресурс окупантів.

Загалом крім кадрів з прямими ударами росіяни постійно публікують пояснення своїх дій. Основна теза росіян: за часів російської окупації подібних дій не було, та вони припиняться після повторного захоплення російськими військами правобережжя Херсонщини. Таким чином, дії безпосередньо спрямовані на терор, тобто насильницькі дії проти цивільного населення з метою залякування задля недопущення спротиву в досягненні своєї мети.  

Війна проти ДСНС. Як українські рятувальники стали однією з пріоритетних цілей для окупантів  

У 2024 та 2025 роках робота ДСНС в місцях ворожих атак стала дедалі більш небезпечною. Росіяни змістовно завдають повторних ударів вже після появи на локаціях рятувальників. Ця практика є розповсюдженою на Донеччині та Харківщині, проте на Херсонщині вона перетворилася на справжню війну проти українських рятувальників.  

28 вересня російські окупанти публікують заяву:  

“В ближайшее время, если не УЖЕ, будет принято решение о внесении ДСНС, как цели приоритетного характера. Места дислокации, стоянки и точки обслуживания будут уничтожены. Личный состав считать потенциальной угрозой”.  

Це, так зване “попередження” — не є початком терору ДСНС, а є продовженням системної практики. Росіяни публікують десятки відео з атаками на співробітників, що гасять цивільні будинки, та на автотранспорт рятувальників. При тому всіляко хизуючись власними досягненнями в питанні атак на рятувальників. Також є безліч повідомлень про подібні атаки з боку ЗМІ та самої служби ДСНС.  

Раніше повідомлялось, що з початку повномасштабного вторгнення на Херсонщині через російську агресію при виконанні службових завдань загинули 9 працівників ДСНС, 49 рятувальників були поранені. Ці дані були актуальні станом на 2024 рік, зараз цифра могла збільшитися.  

Лише у 2025 році один з головних пропагандистських ресурсів окупантів 15 разів повідомляв про атаки на ДСНС або підготовку подібних атак.  

“Необходимо увеличить количество удаленного минирования с последующими ударами по группам задействованных в ликвидации последствий, а также ДСНС. Раньше коммунальные службы были в “легком” списке, так как зачастую работали над восстановлением гражданских объектов, но как и ДСНС теперь они являются приоритетной целью и подлежат уничтожению”.  

Прямий воєнний злочин. Міжнародне гуманітарне право про атаки на рятувальників  

Попри вигаданий окупантами термін “законні цілі” по відношенню до співробітників ДСНС, міжнародне гуманітарне право свідчить про воєнні злочини росіян. Органи цивільного захисту та гуманітарні організації, що надають допомогу цивільному населенню та не беруть участь в бойових діях, не можуть бути ціллю атак. Додатковий протокол I до Женевських конвенцій 1977 року, що є одним з ключових документів міжнародного гуманітарного права, що визначає правила та методи ведення війни, визначає, які саме організації є органами цивільного захисту.  

Стаття 61: Цивільний захист означає виконання гуманітарних завдань, спрямованих на захист цивільного населення від небезпек, що виникають унаслідок воєнних дій чи стихійних лих, і на допомогу у ліквідації їхніх безпосередніх наслідків.

Ці завдання включають 15 критеріїв, зокрема: попередження та гасіння пожеж, рятувальні операції, медичні, санітарні, евакуаційні та інші гуманітарні дії.  

Стаття 62: Загальний захист

1. Цивільні організації цивільної оборони та їх персонал користуються повагою й захистом згідно з положеннями цього Протоколу, особливо даного розділу. Вони мають право виконувати доручені їм завдання з цивільної оборони, за винятком випадків настійної воєнної необхідності.

2. Положення пункту 1 застосовуються також до цивільних осіб, які, хоча й не є членами цивільних організацій цивільної оборони, на заклик компетентних властей та під їх контролем виконують завдання цивільної оборони.

3. Стаття 52 цього Протоколу поширюється на будівлі й матеріальну частину, використовувані з метою цивільної оборони, а також на сховища, що надаються для цивільного населення. Об’єкти, використовувані з метою цивільної оборони, не можуть знищуватися або використовуватися не за їх прямим призначенням, крім як стороною, якій вони належать. У Римському статуті Міжнародного кримінального суду, що визначає, які саме дії підпадають під воєнні злочини, зазначається, що умисне здійснення нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, які не є воєнними цілями, — є воєнним злочином: див. статтю 8(2)(b)(iii).

У 2011 році було створено Міжнародну комісію ООН при Управлінні Верховного комісара з прав людини (OHCHR), метою якої є розслідування порушень міжнародного гуманітарного права й міжнародного права прав людини в Сирійській Арабській Республіці.

Ця комісія, зокрема, провела розслідування та визнала, що систематичні атаки на пожежників та “Білих шоломів” в Алеппо є порушенням МГП і воєнним злочином. Це зазначено у звітах 2016 та 2018 років. Активну участь в атаках на ці гуманітарні організації в Сирії брала стратегічна авіація Росії. Ці ж сили з 2022 року атакують цивільні об’єкти та енергетичну інфраструктуру України.