Росія влаштовує новий “суд” над закатованим українцем
У сумнозвісному Південному окружному військовому суді в Ростові (Росія) розпочинається новий “суд” над трьома українськими політичними в’язнями, кожен із яких уже отримав окремі вироки від 18 до 26 років. Хоча майже напевно, що Дмитро Паленко та Володимир Макаренко також зазнали катувань, особливе занепокоєння викликає це нове знущання над Григорієм Сінченком, який з 2019 року пережив жорстокі, а принаймні один раз — майже смертельні катування.
У жовтні 2025 року стало відомо, що трьох чоловіків звинувачують у спробі “терористичного акту” в СІЗО (слідчому ізоляторі) Ростова-на-Дону. Стверджується, що в липні 2024 року Дмитро Паленко, якого називають росіянином, хоча він сам із Криму, запропонував Володимиру Макаренку та Григорію Сінченку “взяти спільну участь у злочинній діяльності”, і обидва українці погодились. Паленко нібито планував “терористичний акт” на 4 листопада 2024 року, але його було зірвано. Усіх трьох чоловіків звинувачують у плануванні терористичного акту, а Сінченка також — у “вербуванні”.
ФСБ Росії з 2014 року використовує для судилищ над українськими політичними в’язнями звинувачення у зірваних актах тероризму чи саботажу. Зазвичай вони ґрунтуються на “зізнаннях”, отриманих, коли затриманих утримували без зв’язку із зовнішнім світом, без доступу до адвоката, та на “доказах”, які дуже легко сфабрикувати. Будь-які “судові процеси”, засновані на звинуваченнях проти чоловіків у СІЗО, є ще більш сумнівними. На співкамерників дуже легко чинити тиск або підкупити їх для надання неправдивих свідчень. Фактично, шансів на справедливий суд немає, і трьом чоловікам, імовірно, загрожує збільшення їхніх і без того тривалих термінів ув’язнення.
Згідно з проектом “Меморіал. Підтримка політв’язнів”, Дмитро Паленко (н. 14.10.1976) родом із Севастополя і наразі перебуває в СІЗО в очікуванні апеляції на вирок про 21 рік ув’язнення в “особливому режимі” за кількома звинуваченнями у “тероризмі”, а також у “державній зраді”. Його називають “росіянином”, однак це цілком може бути лише тому, що Росія унеможливила життя на окупованій території без прийняття російського громадянства. Інформації про перший “суд” украй мало, але її, очевидно, достатньо, щоб “Меморіал” вніс його до свого списку ймовірних жертв політично вмотивованого переслідування.
Володимир Макаренко (н. 30.07.1997) — український військовополонений і визнаний політв’язень “Меморіалу”, який очікує на апеляцію на свій 18-річний вирок. Він є одним із 15 чоловіків, яких 17 жовтня 2025 року засудили до величезних термінів ув’язнення за глибоко цинічними звинуваченнями у “тероризмі”. Вони ґрунтувалися виключно на хибному рішенні Південного окружного військового суду, який оголосив батальйон “Айдар”, що з 2015 року входить до складу Збройних Сил України, “терористичною організацією” (докладніше тут).
Григорій Сінченко (н. 11.05.1991) значну частину останніх десяти років провів в ув’язненні або в підконтрольній Росії “Донецькій народній республіці” [“ДНР”], або безпосередньо в Росії. Він зазнав жахливих катувань, про що свідчив його вигляд під час оголошення вироку в лютому 2025 року.
Сінченко родом з окупованої Макіївки (поблизу Донецька). Він жив у Херсоні, але у 2016 році повернувся на територію, підконтрольну “ДНР”, вочевидь, щоб відновити медичні записи. Він приєднався до партизанської групи, що протистояла російській псевдо-“Донецькій республіці”, і був схоплений так званим “міністерством державної безпеки ДНР”, або МДБ, 2 грудня 2016 року. Його звинуватили у підриві сигаретних кіосків і жорстоко катували, зокрема, застосовували електричний струм; удушення та побиття, а також підвішували на кілька годин у наручниках. Його мати, Тетяна Гулевська, повідомила, що він був настільки сильно побитий, що отримав пневмоторакс і ледь не помер. Його звільнили під час обміну полоненими 27 грудня 2017 року, але пізніше він повернувся на територію “ДНР”.
Його знову схопили в жовтні 2019 року і звинуватили у причетності до підриву донецької радіовежі 27 жовтня 2019 року. Як повідомлялося, це був очевидний акт партизанів, відео вибуху було розміщено на YouTube разом з ультиматумом, який гласив: “Це зроблено для того, щоб привернути увагу до нелюдських катувань у підвалах МДБ. Жорстоке поводження та підключення кінцівок до електричних дротів стали нормою в “народних“ республіках. Народ Донбасу має вийти на протест проти катувань, інакше фашистська республіка залишиться без зв’язку”. У вересні 2020 року Сінченко опинився у тюремній лікарні в окупованому Донецьку. Він намагався перерізати собі вени на знак протесту проти катувань, спрямованих на те, щоб змусити його відмовитися від адвоката та вибити неправдиві “зізнання”.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Сінченка віддали “під суд” у Південному окружному військовому суді в Ростові за російським законодавством. Показово, що початкова “справа” проти молодого українця була порушена у листопаді 2019 року за однією статтею так званого “кримінального кодексу ДНР”. Щойно Росія відкинула всілякі удавання і “судила” Сінченка за своїм законодавством, кількість звинувачень зросла неймовірно — до рекордних 47 за кримінальним кодексом Росії. Серед них: “шпигунство” на користь Служби безпеки України [СБУ]; 15 епізодів, де Сінченка звинувачували у незаконному зберіганні зброї та вибухівки; 12 — у підготовці вибухових речовин; шість звинувачень у “саботажі” та одне — у спробі саботажу; та три — у замаху на життя співробітників правоохоронних органів. Ця надзвичайна ескалація звинувачень відбулася, коли Сінченко перебував у полоні або в окупованій Донецькій області, або в Росії, зокрема в СІЗО № 2 у Таганрозі, сумно відомому особливо жорстокими тортурами та нелюдським поводженням з українськими цивільними в’язнями та військовополоненими.
“Суд” проходив у складі колегії з трьох російських “суддів” під головуванням “судді” Вячєслава Алєксєєвіча Корсакова. Останній уже був залучений до переслідувань і винесення тривалих вироків кримським татарам та іншим українським політичним в’язням. 19 березня 2025 року Сінченка було засуджено до 26 років ув’язнення в колонії суворого режиму, з першими п’ятьма роками у в’язниці — найгіршій із російських пенітенціарних установ. Сінченка, який перебуває в російському полоні з 2019 року, також оштрафували на 200 тисяч рублів.