Справедливість не має терміну давності

Рік тому Росія розпочала повномасштабну війну, щоб знищити Українську державу та всіх, хто її захищає та підтримує. І для цього було обрано стратегію випаленої землі: кожне місто, яке чинило опір російським атакам, вже на другий день зазнавало бомбардувань і повітряних ударів, причому атакували цивільне населення та цивільні об’єкти. Це Маріуполь, Харків, Охтирка, Миколаїв, Херсон, Сєвєродонецьк, Бахмут, Ізюм, Куп’янськ та інші міста. В результаті невибіркових, а інколи умисних, обстрілів жертвами стали десятки тисяч вбитих та поранених цивільних осіб, були зруйновані десятки тисяч будівель. 8 млн біженців знайшли прихисток за кордоном, 5.3 млн переїхали із зони бойових дій в більш безпечні райони країни.

На захоплених територіях окупанти вбивали мирних жителів, катували, викрадали їх, насильно вивозили до Росії. Від цих злочинів постраждали десятки тисяч людей. Окупанти робили буквально все, щоб зламати нашу волю до опору та примусити підкоритися.

Проте наша армія, країна, народ вистояли, виявивши мужність, згуртованість, стійкість перед віроломним, значно більш численним і краще озброєним агресором. Героїчне відстоювання українцями свободи, беззаперечно підтримане міжнародною спільнотою, дає сподівання на перемогу України. Це і є головним підсумком року.

Вчинені злочини не можуть залишитися непокараними, бо вони тягнуть за собою нові та ще більші злочини. Ініціатива “Трибунал для Путіна” за цей рік задокументувала понад 33 тисячі інцидентів, попередньо кваліфікованих нами як геноцид, злочини проти людяності та воєнні злочини. Жертви цих злочинів потребують справедливості: притягнення до відповідальності винних, суду над ними та відшкодування завданої шкоди.

Які ж перспективи досягти справедливості?

Жодна правоохоронна система світу не впоралась би з розслідуванням такої кількості злочинів. Національні правоохоронні органи не мають достатнього ресурсу, Міжнародний трибунал щодо злочину агресії, який, як ми сподіваємося, буде скоро засновано ООН, зможе розглянути злочини вищого політичного та військового керівництва Росії. Міжнародний кримінальний суд розгляне лише декілька найбільш резонансних злочинів. А коли розслідують решту десятки тисяч? Скільки десятиліть для цього необхідні, чи доживуть жертви до справедливого рішення та відшкодування? Без інституційних змін в системі розслідування злочинів та судочинстві справедливість може стати примарною.

Справедливість має бути відновлена і стверджена правовим шляхом. Для цього має бути ефективна система з розслідування усіх фактів злочинів, яка буде передовсім орієнтована на відновлення прав жертв таких злочинів. Такий ефективний інструмент відновлення справедливості має функціонувати на національному рівні, сьогодні є очевидним, що чинна судова і правоохоронна система не справляються з величезним масивом зареєстрованих злочинів, і для виправлення ситуації має бути вироблена стратегія щодо ефективного розслідування усіх воєнних злочинів та злочинів проти людяності на національному рівні, включно зі зміною законодавства та посиленням можливостей правоохоронних і судових органів, з метою досягнути головної мети — кожна жертва, кожен потерпілий від цієї війни має отримати рішення, яке бути визначати справедливе поновлення права та компенсації за завдану в результаті російської агресії шкоду.

Це непростий і тривалий процес, і він потребує консолідації зусиль, ресурсів, підходів на національному рівні та залучення міжнародних партнерів. Ми згадуємо при цьому знамените паризьке гасло 1968 року “Будьте реалістами — вимагайте неможливого!” і хочемо ще раз ствердити, що справедливість, як і злочини, про які йдеться, не має терміну давності, а її реальне досягнення залежить насамперед від наших зусиль.

Слава Україні!