“Там убило п’ятьох людей, зокрема вагітну жінку”

Харків'янка Катерина Риндич розповідає про бомбардування Північної Салтівки.
Тарас Зозулінський02 лютого 2023UA DE EN ES FR IT RU

Катерина Риндич, Харків Катерина Риндич, Харьков

Катерина Риндич, Харків

Мені шістдесят п’ять років, я пенсіонер. До Львова приїхала з міста Харкова. Народилася на Сумщині — на кордоні України з росією. Колись росіяни ходили до нас до школи, а зараз у нас стріляють...

У сімдесят шостому році я вступила до навчального закладу в Харкові, а потім за розподілом поїхала працювати в місто Горький. Згодом повернулася до Харкова, вийшла заміж і залишилася. Працювала на будівництві, а коли діти народилися, пішла у садок вихователем. Далі працювала на заводі, потім у торгівлі, останнім часом на касі. Зараз я на пенсії. Іноді підробляю. Мені подобається вишивати, тому я вишиваю після роботи бісером. У мене є невелика дача, але вона знаходиться на кордоні з росіею та зараз там влаштувались окупанти.

Як минув ваш перший день повномасштабної агресії?

Ще двадцять третього ми гуляли у парку Горького та ні про що погане не думали. Лягли спокійно спати, а вранці прокинулися від вибухів та телефонних дзвінків. Я не очікувала взагалі, що може бути війна. Почалася паніка: що, куди, кому дзвонити? Донька зателефонувала, каже: “Мама, ми збираємось у бомбосховище. Збирайся, їдемо з нами”. Але я вирішила залишитися вдома.

Чи зустрічалися вам події, в яких ви бачили злочинні дії проти таких мирних жителів, як ви?

На початку найбільше бомбили Північну Салтівку. Я теж живу на Салтівці, але старій. Вночі щось свистіло, летіло. Зранку вийшла, дивлюся — шибки валяються, розбитий магазин від вибуху. Щось горіло по вулиці Блюхера, там був чорний дим й весь район був у диму... Я вибігала, щоб щось купити дітям у бомбосховище. Особливо в магазинах уже нічого не було: якісь консерви, пряники. Щодня була стрілянина, систематично щось горіло. У нашому  районі снаряд упав перед школою по вулиці Гарібальді, там, де онук мій навчається. Дякувати Богові спочатку на дорозі вибухнув, але потім таки потрапив у будівлю школи.

За моїм будинком вибухнув снаряд. Я дзвонила, сказали, що там убило п'ятьох людей, зокрема вагітну жінку.

У старшої дочки була трикімнатна квартира на Північній Салтівці. Поцілив снаряд, і я не знаю, що там із квартирою. А молодша взяла кредит перед Новим Роком. До її квартири також поцілив снаряд.

Зруйнований будинок на Салтівці, 3 березня 2022 року, фото: ДСНС Разрушенный дом на Салтовке, 3 марта 2022 года, фото: ГСЧС

Зруйнований будинок на Салтівці, 3 березня 2022 року, фото: ДСНС

Як минули ваші наступні дні? Як ви їхали з міста?

Декілька днів діти були в бомбосховищі. Потім донька зателефонувала та сказала: “Мамо, будемо виїжджати з міста”. Дітям було дуже страшно. У мене дві онуки по п'ять років кожної та онуку вісім. Коли сирена, він закриває вуха та загалом починається паніка. Вони вирішили поїхати, та я поїхала з ними. Вранці на попутній машині доїхала до них у бомбосховище. Це було п'ятого березня. З бомбосховища нас зяті відвезли машинами на вокзал. На вокзалі стояли дуже довго, бо людей виїжджало багато. Ще й погода була жахлива: сумки стояли на снігу, а на них сиділи вкриті пледами діти. Мабуть, годин п'ять ми сиділи так на платформі. Над нами літали літаки, а ми не знали, наші це чи ні. Було страшно.

Можливо, у вас є що сказати росіянам?

Я до них завжди нормально ставилася. Але те, що вони вчинили з нашою країною, — просто нестерпно... Заберіть своїх дітей, вони теж гинуть тут! Наші гинуть, і ваші гинуть! І все це через вашого недоумка путіна. Невже вам не шкода своїх дітей та онуків? Ви вбиваєте дітей, безневинних людей! І взагалі, хіба дитячі садки, школи, торговельні центри, парки — це військові об'єкти? Що вони бомбардують? Екопарк розбомбили, звірів повбивали! Зупиніть свого “звіра”! Скільки можна це терпіти!

Поділитися