Відео

Олександр Войналович живе у селищі Загальці на Київщині. Жорстокі обстріли росіян він пережив удома і мало не загинув.

Тетяна Сологуб — медсестра у Бородянській лікарні на Київщині. Вона згадує, як люди ховали загиблих біля лікарні.

Тамара Вишняк зустріла повномасштабну війну у своєму рідному селищі Бородянка на Київщині. Жінка отримала контузію під час одного з авіанальотів.

Майя Микитенко мешкала на Київщині у селі Бородянка разом з двома доньками та чоловіком. Під час ворожих бомбардувань вона з сусідами ховалась у підвалі.

Валентина Лисенко — письменниця з Бородянки. Разом із родиною вона пережила кілька авіанальотів і лише дивом вижила.

Плитка у дворі пана Степана поцяткована слідами від куль, які залишив пілот російського гелікоптера. Його майно згоріло дотла.

Під час активних бойових дій ворожий снаряд майже повністю зруйнував родинну оселю мешканця села Макарів — Токара Володимира.

Лариса Шевченко пішки ходила до Куп’янська, щоб дізнатися про долю полоненого сина.

Пан Василь з Ясної Поляни втратив усе, що було: будинок, господарство, побутові речі, навіть одягу не лишилося.

Пані Наталя — жителька села Королівка на Київщині. Жінка зі сльозами на очах показує залишки свого будинку.

Пані Ніна — жителька Маріуполя. У перші дні війни жінка втратила зв’язок із сестрою та її родиною.

Після підриву Каховської ГЕС село Інгулець на Херсонщині за лічені години опинилося під водою.

Пані Юлія — жителька Маріуполя. Шістнадцятирічний син жінки не витримав жахіть і пішов з дому.

Пан Ігор — житель села Інгулець на Херсонщині. За кілька днів після початку війни він вже боронив Херсон.

Пані Віра — жителька села Мирне на Миколаївщині. Після “руського миру” тут не вціліло жодного будинку.

П’ятирічного Ярослава намагається повернути до України його дідусь. Чоловік втратив родину у вересні 2022 року.

Пані Галина — жителька села Інгулець на Херсонщині. За час повномасштабної війни жінка пережила справжнє пекло.

На початку березня 2022 року Мощун був повністю оточений росіянами. Ворожа артилерія почала знищувати будинки місцевих.

Надія Корчева — з села Залісся. Росіяни громили все довкола, грабували будинки, мінували городи та розстрілювали цивільних із танків.

Людмила Шевченко живе в Мощуні. Виплеканий будинок, у якому жило три покоління родини, згорів на її очах. Все, що їм вдалося врятувати, — документи.

Окупувавши село Велика Димерка, росіяни загнали танк у город пані Ольги та сховалися у льосі. А саму господиню — вигнали надвір. Великий гостинний будинок, до якого приїжджали діти та онуки, згорів.

Після звільнення Ізюма українськими силами, у місцевому лісі почали відкриватися моторошні наслідки російської окупації.

Ніна Касіян жила у селі Велика Димерка, у Київській області. Виїхала разом з усією родиною, коли село опинилося в російській окупації. В її хаті військові РФ облаштували пункт спостереження, а при відступі вкрали все, що можна було вкрасти.

Михайло Теплюк з Богданівки повертався від сусіда, коли росіянин, який сидів на танку, розстріляв його. Перші дві кулі пробили коліно, третя — зірвала капелюх і стесала скроню.