Скільки українських бранців у ворожих місцях несвободи і де саме вони знаходяться?

2 жовтня 2024 року 74 члени Парламентської асамблеї Ради Європи одноголосно ухвалили резолюцію “Зниклі безвісти, військовополонені та цивільні в ув’язненні внаслідок агресії Російської Федерації проти України”.

“Цифри говорять самі за себе, — йдеться в документі. — Асамблея приголомшена тим, що станом на 18 вересня 2024 року загалом 65 956 військовослужбовців і цивільних осіб були зареєстровані як зниклі безвісти або полонені, серед них 50 916 зареєстровані як зниклі безвісти на основі перевірених даних. Насправді жертв набагато більше... Хоча з 24 лютого 2022 року по 17 вересня 2024 року з російського полону повернули 3672 людей, включно зі 168 українськими цивільними, Асамблея із занепокоєнням відзначає, що третина серед звільнених вважалася зниклими безвісти, оскільки Російська Федерація так і не надала вчасно інформацію про їхню долю, всупереч своїм міжнародним зобов’язанням”.

У ПАРЄ засудили жахливі умови, в яких перебувають полонені, а також відсутність у РФ бажання комунікувати з міжнародними органами і рідними українців, які перебувають у російських тюрмах. Крім того, резолюція підтримує ідею обміну “всіх на всіх”.

З початку повномасштабної війни до кінця 2024 року в ході 60 обмінів було звільнено 3956 бранців, у тому числі 170 цивільних.

28 січня 2025 року була запущена міжнародна кампанія People First! (Люди понад усе!). Її ініціаторами стали лауреати Нобелівської премії миру 2022 року правозахисні організації Меморіал, Центр громадянських свобод, Харківська правозахисна група та інші. Вони об’єдналися навколо простої ідеї: найважливішим пріоритетом переговорів про мир має бути звільнення всіх в’язнів, позбавлених свободи внаслідок російсько-української війни. Детальніше про кампанію можна прочитати тут. За десять місяців вона розрослася, нині об’єднує 73 європейських правозахисних організацій і окремих правозахисників. Вони зустрічаються з міністрами іноземних справ та парламентами держав-членів ЄС , членами ПАРЄ, Європейського парламенту, активно комунікують з країнами, причетними до проблем звільнення бранців — США, Туреччиною та іншими.

У зверненні до Президента США Дональда Трампа кампанія, зокрема писала:

“Усі незаконно утримувані цивільні особи повинні бути негайно звільнені. Найбільш вразливими групами серед українських цивільних осіб та військовополонених, звільнення яких не може відкладати, є:

• жінки, які перебувають під загрозою сексуального насильства;
• особи з інвалідністю або тяжкими захворюваннями, або ті, хто отримав тяжкі поранення, зокрема внаслідок тортур;
• літні ув’язнені з проблемами зі здоров’ям;
• цивільні особи, ув’язнені з політичних причин за роки до повномасштабного вторгнення.”

Вже в перші п’ять обмінів, які відбулися 15 січня, 5 лютого, 19 березня, 19 квітня та 5 травня 2025 року було звільнено 854 бранця, з них 1 цивільний. При цьому 53 звільнених не обмінювали, їх додали до обмінених як важкохворих та важкопоранених.

Коли в травні перемовини про мир за посередництва Туреччини були зірвані в перший же день, міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан сказав: “Що ж, не вийшло домовитися про мир, давайте обмінюватися!” І одразу домовилися про обмін 1000 на 1000. Цей обмін був здійснений в три прийоми з 22 по 25 травня, причому це був єдиний обмін за всі роки війни, де сторони не обговорювали списки, а просто кожна звільнила свою тисячу в’язнів. До України повернулися 879 військовополонених та 121 цивільних. У подальшому відповідно до Стамбульських домовленостей з 9 червня по 4 липня відбулося 8 етапів обміну, в ході яких було звільнено близько тисячі бранців, всі важкохворі та важкопоранені. На цьому обміни в межах Стамбульських домовленостей припинилися, але вони не закінчені, оскільки не звільнено ту кількість бранців, про яку домовились.

Наступні три обміни проходили 14 та 24 серпня й 2 жовтня 2025 року, було звільнено 436 бранців, в тому числі 357 військовослужбовців та 79 цивільних, політичних в’язнів, засуджені в Донецькій області ще в перший період війни, з 2014 до 2021 року.

Таким чином, вимоги кампанії People First! щодо звільнення важкохворих і важкопоранених та тих політв’язнів, хто був позбавлений свободи з 2014 по 2021 рік, фактично почали задовольняти, а вимоги щодо звільнення жінок та літніх бранців (віком 60+) — ні. Так, протягом 2025 року звільнено лише шість жінок. Отже, кампанії необхідно фокусуватися на вимогах звільнення жінок та літніх людей.

Загалом з початку повномасштабної війни станом на 1 листопада 2025 року відбулося 69 обмінів, в ході яких було звільнено 6235 бранців, в тому числі 5976 чоловіків (5648 військових та 323 цивільних) та 259 жінок (210 військових та 49 цивільних). Тут не враховано близько 2000 звільнених в межах Стамбульських домовленостей. Крім того, в Україну повернули 12 744 тіл загиблих.

Слід зауважити, що за 10 місяців 2025 року було звільнено більше половини від загальної кількості бранців, звільнених за весь період війни.

Незважаючи на загалом успішні результати звільнення бранців у 2025 році, питання, скільки українських бранців перебуває зараз в місцях несвободи в Росії та на тимчасово окупованій території України, залишається без відповіді. За даними, оголошеними 1 травня Уповноваженим МВС з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Артуром Добросердовим, у нас у розшуку перебуває понад 70 тисяч осіб. Скільки з них військових і скільки цивільних — невідомо, ці цифри не оприлюднюються. Невідомо також, скільки загиблих, чиє тіло не знайдено або не повернуте — всі вони вважаються в реєстрі безвісти зниклими. Тим не менше, виглядає так, що ми не знаємо, де перебувають за гратами декілька десятків тисяч українців.

Це твердження випливає з таких міркувань. Військовополонених на початок року було приблизно 10 тис., після обмінів 2025 року — приблизно 8 тисяч. Ми проаналізували, у яких місцях позбавлення волі в Росії та на окупованій території України перебувають українці, базуючись на відомостях про місця позбавлення волі, через які пройшли звільнені бранці. Виявилось, що таких місць позбавлення волі 280: в Росії 196, а на окупованій території України — 84. В кожній з таких установ знаходиться сотні або десятки або одиниці ув’язнених українців. Якщо зібрати знайдену нами інформацію про місцеперебування бранців в цих установах, то й виходить, що невідомо де знаходиться значна кількість бранців.

Якщо останнє твердження відповідає дійсності, то можна зробити висновок, що Росія ховає дані про кількість українських бранців, не надає цю інформацію Міжнародному Комітету Червоного Хреста або надає її в дуже обмеженому обсязі. Тому вимога кампанії PEOPLE FIRST!, висунута ще на початку 2025 року, що Росія має негайно надати агентствам ООН та МКЧХ повний доступ до всіх полонених, залишається дедалі більш актуальною.