Статті

Лише за місяць окупації росіяни зруйнували центр Тростянця та принесли смерть і каліцтва сотням родин. Матір Сергія військові ростріляли просто по дорозі до лікарні.

Батько Олени Кратковської загинув на сьомий день війни, захищаючи свою оселю у селі Ягідне. Він був пенсіонером, але коли російські окупанти зайшли до села, взяв мисливську рушницю та пішов проти ворога.

Шкільний підвал став останнім притулком для деяких мешканців села. Майже місяць люди спали на підлозі, тулилися у тісних кімнатках без повноцінного харчування та медикаментів. Коли українська армія деокупувала село, на жаль, з підвалу вийшли не всі.

Величезна кількість тварин постраждала від початку повномасштабної російської агресії. Відомий кінолог Сергій Небога допомагає колегам рятувати собак і розповідає про проблеми евакуації, випадки жорстокого знущання над тваринами та знищення розплідників.

Ігор Іванов, за національністю — башкир, що мешкає у Тростянці, досі не може повірити, що його дружини немає. Він не хотів виїжджати з міста під час окупації, бо сподівався, що вона повернеться.

Син Любові та Василя Максимчуків загинув, коли допомагав облаштовувати бомбосховище у дитячому садку. Через безперервний обстріл вони змогли поховати його лише через три дні.

Ми поговорили із заступником директора агрегатного заводу, який раніше називали “концтабором” росіян.

Харків'янка Катерина Риндич розповідає про бомбардування Північної Салтівки.

Мешканка згорілого вщент села Ганна Миколаївна встигла евакуюватися з Краматорська за день до страшних подій на вокзалі.

31-річна Ганна Шевчик працювала в пологовому будинку в Маріуполі. Її розповідь відрізняється від інших історій життя під час війни великою кількістю медичних деталей і дає зрозуміти, із якими недугами стикаються люди у бомбосховищі, та як допомагати їм, коли бракує ліків.

Олексій Симонов — яскравий ведучий спортивних змагань. Комунікації не раз допомагали йому не лише вижити у воєнному Маріуполі, але й успішно вивести з нього все своє сховище.

Розповідь маріупольської поетеси й активістки — справжній документ доби, свідчення злочинів проти людства у XXI сторіччі.