Відео

Максим Клименко житель села Велика Димерка на Київщині. Коли населений пункт окупували, чоловік потрапив під обстріл. Дві кулі влучили у плече, одна — у голову.

Жителька Бучі Ірина Солова разом із чоловіком та онуками ховалась у лазні від російських бомбардувань. Її чоловіка було вбито російськими солдатами ні за що.

Олена Міщенко — жителька села Королівка на Київщині. Жінка пережила і бомбардування, і обстріли, і вбивства близьких людей.

Максим отримав численні поранення, а його напарник — американський медик-волонтер Піт Рід — загинув під час евакуації пораненої жінки.

З початку війни лікарі-волонтери з організації FRIDA безоплатно працюють на прифронтових територіях. За півтора року вони встигли надати допомогу тисячам цивільних.

Віктор Нестерчук їхав велосипедом до Ворзельського пологового будинку за сумішшю для шестимісячної дитини, коли росіяни розстріляли його.

Юрій Серьогін — житель Дмитрівки на Київщині. Початок війни він застав на роботі у Києві, два дні чоловік пішки повертався у рідне село, а коли дійшов — потрапив в окупацію. Будинок і все майно Юрія знищив артилерійський снаряд.

Леонід Ремига керував однією з лікарень у місті Херсон на початку російського вторгнення. За відмову співпрацювати з окупантами головлікар був змушений пройти катівню росіян.

“Що день, що ніч — були однакові. Ми їх дуже боялися, я їх і зараз дуже боюся”, — каже мешканка Залісся Віра Кайдан, яка дев’ять днів ховалася від росіян у чужому підвалі.

Антона Коваленка витягли з льоху й змусили возити цеглу зі свого двору, щоб загородити вікна в будинках, де росіяни облаштували штаби. Йому довелося ховати розстріляного у машині цивільного.

Ростислав Пашинський та його попутник потрапили в полон, коли намагалися самостійно евакуюватись із Бучі. Хлопців били, погрожували відрізати вуха та пальці.

Ольга Токій з села Дмитрівка зізнається, що якби росіяни зайшли на її половину села, вона попросила б розстріляти її відразу.

Вона була свідком руйнування Маріуполя, бачила вбитих снайпером сусідів, чула крики людей, що згоріли в будинках.

Вікторія Нестеренко — співзасновниця фонду “Крила перемоги”, який допомагає цивільним і військовим. Зокрема, українським мусульманам, які пішли захищати Батьківщину.

Пан Василь з Ясної Поляни втратив усе, що було: будинок, господарство, побутові речі, навіть одягу не лишилося.

Пані Наталя — жителька села Королівка на Київщині. Жінка зі сльозами на очах показує залишки свого будинку.

Пані Ніна — жителька Маріуполя. У перші дні війни жінка втратила зв’язок із сестрою та її родиною.

Після підриву Каховської ГЕС село Інгулець на Херсонщині за лічені години опинилося під водою.

Пані Юлія — жителька Маріуполя. Шістнадцятирічний син жінки не витримав жахіть і пішов з дому.

Пан Ігор — житель села Інгулець на Херсонщині. За кілька днів після початку війни він вже боронив Херсон.

Пані Віра — жителька села Мирне на Миколаївщині. Після “руського миру” тут не вціліло жодного будинку.

П’ятирічного Ярослава намагається повернути до України його дідусь. Чоловік втратив родину у вересні 2022 року.

Пані Галина — жителька села Інгулець на Херсонщині. За час повномасштабної війни жінка пережила справжнє пекло.

На початку березня 2022 року Мощун був повністю оточений росіянами. Ворожа артилерія почала знищувати будинки місцевих.